Юрій Левикін, Київ.
25 вересня цього року ООН має затвердити 17 глобальних цілей, спрямованих на подолання трьох найбільших викликів для сучасного людства: екстремальної бідності, нерівності і кліматичних змін. Саме заради цього зберуться в штаб-квартирі ООН представники 193 країн, а не для того, щоби послухати Путіна (як йому здається).
17 глобальних цілей стануть продовженням 8-ми Цілей тисячоліття, які були поставлені для досягнення у 1990-2015 роки. Проблемою для українців є навіть не те, що вісім Цілей тисячоліття були досягнуті лише частиною найбагатших країн світу, а також Китаєм та Індією. Загалом у світі збільшилась грамотність молоді, збільшилась кількість людей, які мають доступ до питної води, загалом у світі в два рази зменшилась дитяча та материнська смертність.
Українська проблема сьогодні полягає у тому, що 80% населення країни живуть нижче межі бідності, маючи доходи на рівні $50 на місяць. Дуже просто розхитати збідніле суспільство, яке знаходиться у постійному стресі через війну, нестачу грошей, відсутність розуміння перспектив завтрашнього дня.
Свідченням тому є засідання Верховної Ради у понеділок, 31 серпня, на якому були прийняті у першому читанні зміни до Конституції України. Ґвалт у залі й скандування “Ні зраді України”, заворушення за стінами Верховної Ради, під час яких від світлошумових вибухових пристроїв та бойової гранати, кинутих з натовпу, постраждали п’ять десятків національних гвардійців. Станом на 16:00 за Києвом мер В. Кличко повідомив про одного загиблого.
Над натовпом найбільше майоріло прапорів ВО “Свобода”, радикалів Ляшка та партії “Укроп”.
Серйозна професійна дискусія з аналізом наслідків розвитку сценаріїв зі змінами Конституції, або зі збереженням існуючого стану замінена збройними провокаціями та організацією бунту. Сьогодні не варто спекулювати, хто саме і за чиїм сценарієм кинув гранату. Хай розбираються правоохоронні органи.
Проблема в тому, що після початку війни на Сході України давно перейдена межа, коли вартість людського життя катастрофічно знизилася.
Не знаю, чи свідомо, чи заради того, щоби проштовхнути рішення, в один законопроект зведені різні новели – вкрай потрібна децентралізація влади і контраверсійні “особливості місцевого самоврядування у деяких районах Донецької і Луганської області”. Але раціонального та інтенсивного роз’яснення виборцям, для чого потрібні ті і інші зміни, не відбулося. Це дало можливість підняти голос опонентам і “корисним ідіотам” Кремля.
Попри позитивні зрушення після Революції Гідності, українське суспільство в масі залишається дуже архаїчним. Люди приймають рішення і голосують емоціями, серцем, шлунком і іншими частинами тіла, замість того, щоби думати головою.
Чи то під тиском необхідності, чи зрозумівши свої помилки, Президент і Прем’єр Міністр увели практику регулярного спілкування з народом. Інформація з перших вуст, роз’яснення, що робиться, для чого і які наслідки буде мати політика – річ просто необхідна у цей час.
Але дуже часто увесь конструктив розбивається об стіну недовіри. Ми поки не навчилися вірити один одному, сусіду, просто вірити людині. І цим ми дуже сильно відрізняємось від громадян успішних країн.
Найстрашніше, що, незважаючи на те, чи будуть прийняті зміни до Конституції, чи залишиться стара редакція, у більшості немає твердого наміру виконувати основний закон. Для більшості Конституція, це щось далеке, чого мають дотримуватися влада, чиновники. А для посполитих в Конституції має значення лише розділ про права і пільги.
Як змінити це? Очевидно, що крім напруженої роботи по реформуванню країни, мають бути вжиті зусилля по громадянській просвіті. Уряд і громадянське суспільство має шукати шляхи подолання суспільної шизофренії, коли громадяни вимагають “гарних законів”, але у той же час не вважають себе зобов’язаними їх виконувати.
Share on Social Media
