Олександр Бєляков, Оттава-Торонто.
Новорічні свята без снігу? Або, навпаки, з льодовим дощем? Мешканці Торонто пригадують неприємності грудня 2013 року. Тому майже повна відсутність снігу у грудні 2014 року вже не сприймалася трагічно. Краще бути без снігу, аніж без електрики, продуктів та інших благ цивілізації. Та рано чи пізно снігу все ж таки захочеться. Недарма канадці гордо кажуть про себе: “Ми – Північ!” А яка Північ без снігу? На жаль, навіть арктичні регіони Канади вже почали втрачати сніг у значних обсягах. Це стало настільки небезпечним явищем та черговим підтвердженням змін клімату, що про нього переважно йшла мова на міжнародній конференції “Arctic Change”, яка нещодавно пройшла у Оттаві.
Чи відбуваються зміни клімату, чи ні? Це питання, яке вчені розглядали впродовж багатьох років. А сьогодні мова йде про те, що швидкі й масштабні зміни клімату вимагають все більше супроводжувати мітігацію адаптацією. Мітігація означає дії, котрі треба вживати до настання катастрофи, зокрема аналіз стану готовності, зменшення викидів парникових газів й довгострокові заходи щодо зменшення ризику. Адаптація в цьому контексті означає пристосування до життя за нових умов. І воно вже не буде таким, як завжди.
Особливо постраждали від змін клімату перші нації. Девід Аткінсон з університету Вікторії, Британська Колумбія, розповів про численні проблеми. Історично склалося, що старійшини племен мали змогу передбачати зміни погоди. Але останні зміни клімату сталися занадто швидко, і жителі північних громад вже нездатні щось прогнозувати, як це було раніше. Тому вони постійно потерпають від погоди, особливо у північно-західних регіонах. Там, де колись після шторму можна було очікувати три або чотири спокійні дні, зараз може бути лише один спокійний день, потім – знову шторм.
Карол Бехе з Inuit Circumpolar Council – Alaska стверджує, що зміни клімату суттєво вплинули на продовольчу безпеку інуітів та інших малочислених народів Півночі. Втрачаються традиційні знання та основа культури харчування. Навіть у мові цих народів доводиться шукати та вводити нові поняття для зміни клімату.
У майбутньому кліматичні зміни можуть суттєво прискорити танення вічної мерзлоти. Ушкодження інфраструктури, зокрема, автотраси на півночі Аляски, є наслідком швидкого її танення вже сьогодні. Забезпечуючи життєздатність багатьох регіонів, ця траса має величезне значення, вважає Фабріс Калмелс із дослідницького центру Юкону.
Девід Барбер, професор Університету Манітоби, багато подорожує й значну частину часу проводить в Арктиці. Його спостереження далекі від оптимізму: “стан справ значно гірший, аніж передбачалося раніше. Еволюційні процеси та їх зміни також песимістичніші за попередні оцінки. Зокрема, нас здивували результати досліджень, які ми проводимо у межах Арктичної мережі та Амундсен програми на півночі Канади. Кожен розуміє, що восени ми маємо менше льодового покрову. Це той час, коли льод починає знову рости на наступний рік, отже це призводить до періодів відкритої води. Раніше це відбувалося у вересні-жовтні, зараз – у листопаді, грудні, січні й кожного місяця протягом року. Отже, кількість льоду постійно зменшується».
Варвік Вінсент, науковий директор The Centre d'études nordiques, визнає: “На півночі Квебеку ми бачимо розширення озер, зменшення льодового покрову, безпрецедентні зміни ландшафту, нашої інфраструктури, зміни, які ми не могли передбачити 15-20 років тому”.
Скотт Вон, директор Міжнародного інституту сталого розвитку з Вінніпегу, зазначив: “усі індикатори підтверджують те, що глобальна екологічна криза наростає. Нам потрібні зміни від 60% до 70% у зменшенні парникових газів на глобальному рівні. І це треба було зробити ще 25 років тому”.
Проте, уряди країн надто повільно реагують на цей небезпечний розвиток. Скотт Вон поділився власними враженнями від міжнародної конференції у Лімі, Перу, на якій нещодавно розглядалося майбутнє планети. Там було ратифіковано другий період Кіотського протоколу. Нову кліматичну угоду прийнято із запізненням та численними труднощами. Прагнення не допустити глобального зростання температури більш, ніж на 2 градуси за Цельсієм, є недостатнім, але й цей крок зробити буде вкрай важко.
Серед важливих досягнень: Сполучені Штати таки згодні скорочувати рівень викидів парникових газів на 26%-28% (у порівнянні з рівнем 2005 року). Китай теж планує скоротити викиди до 2030 року, хоча експерти не наважилися сказати, на скільки. Серед розчарувань міжнародних домовленостей – прагматична позиція України. Їй вчасно не вдалося продати “Кіотські” квоти в першому періоді дії договору, тож мова йшла про перенесення залишків на другий період та подальший продаж. У цьому Україна підтримала позиції Росії та Білорусі. Як наслідок, Climate Action Network не втрималася та відзначила усі три держави анти-нагородою “Викопне дня”. Як не дивно, але й Канада також отримала цю відзнаку. Тож, для зменшення загроз зміни клімату федеральному уряду треба зробити ще чимало реальних кроків.
Без чіткої стратегії подолання змін клімату Канадою усі ми станемо свідками катастрофічних погодних метаморфоз. Відсутність снігу – ще не найгірша з них. Отже, екологічна політика має набути нових пріоритетів як у короткострокових, так і у довгострокових планах урядів.
Share on Social Media
