Юрій Левикін, Київ.
Якщо спробувати скласти мозаїку подій за останні два тижні, можна отримати цікавий матеріал для обмірковування. З одного боку, події не дуже помітні у потоці “білого шуму”, що створюють наші ЗМІ і соціальні мережі, а з іншого, це дуже характерні частинки цілої мозаїки, яку треба скласти і яка має визначати наше майбутнє.
Соціологічна фірма СОЦІС опублікувала результати соціологічних досліджень за методиками Інглгарта-Вайцеля та Шварца. Ці дослідження показують зміни у положенні України на полі людських цінностей. Тих цінностей, що за словами професора Ярослава Грицака, “мажуться на хліб” – себто виливаються у здатність суспільства забезпечити розвиток, добробут і свободу громадян.
Свіжопризначений Голова Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі за допомогою Громадського Руху “Нова Країна” зібрав у Одесі на Стратегічну сесію – простіше кажучи – на мозковий штурм більше 600 активістів, аби згенерувати ідеї, що на Одещині треба міняти насамперед і як краще виконувати дані одеситам обіцянки.
Волонтери-дизайнери створили для Міністерства оборони малюнок камуфляжної тканини для польової військової форми, що за своїми маскувальними якостями перевершує аналогічні зразки НАТО, і безоплатно передали його збройним силам.
Харківський суд визнав винним у хабарництві воєнного комісара, спійманого на гарячому, присудив штраф в розмірі 850 гривень і звільнив з-під варти у залі суду.
Результати дослідження цінностей в Україні і порівняння з іншими країнами свідчать про те, що українці дуже поволі відходять від патріархально-традиційного устрою суспільства до секулярно-раціональних мотивацій дій і цінностей самовираження. У “нульові” роки Україна показувала позитивну динаміку в напрямку цінностей самовираження, проте нинішня публікація зафіксувала відкат до цінностей виживання і самозбереження. При цьому зафіксована ще одна лінія розриву: відкат до традиційних цінностей відбувся у старшій віковій групі 35+, натомість у групі 18-35 років помітний відчутний зсув у напрямку цінностей самовираження. Загальний висновок полягає у тому, що українське суспільство страшиться змін і новизни. Так само з недовірою і несхваленням загал ставиться до багатства і досягнень окремої людини. Це суттєва проблема з огляду на задачі, що стоять перед суспільством.
На першій зустрічі з одеськими ЗМІ в якості Голови ОДА Саакашвілі анонсував відкриті конкурси на посади голів 26 районних державних адміністрацій, відкритий конкурс на посаду очільника регіональної митниці, призначення грузинського генерала поліції очільником обласних правоохоронців та початок роботи нової патрульної поліційної служби з 20 серпня. Крім того, протягом півроку має запрацювати Центр адміністративних послуг, в якому одесити зможуть за один день зареєструвати майно, отримати паспорт, зареєструвати бізнес, за 15 днів отримати дозвіл на будівництво і за 10 днів отримати будь-який міський чи обласний дозвіл – загалом близько 260 сервісів. У складі команди Саакашвілі знайшов своє місце Саша Боровик, у якого не склалися стосунки в Міністерстві економіки і розвитку.
У вступному слові на стратегічній сесії прозвучала теза: якщо Україна протягом наступних років буде зростати на 4% в рік, то за двадцять років ми зможемо повернутися на рівень 2012-го року. Відтак варіант “повільно і розмірено” для нас є згубним. Ми втратимо розумних ініціативних людей, які очевидно, не зважаючи на патріотизм, будуть шукати кращої долі. А Україна ризикує залишитися найбіднішою країною Європи.
Успішне зростання України може бути лише швидким і стрибкоподібним. І тут ми входимо в конфлікт з тими цінностями, які є дуже значимими для нашого суспільства. В нашій традиції набагато вище цінується виховання дітей в дусі слухняності й морального і релігійного послуху, аніж незалежних і впевнених у собі. Ініціатива схвалюється, якщо вона може принести щось – тут і зараз – в дім, і навпаки придушується, якщо результати є ризикованими або можуть дати вигоду у дальшій перспективі. Більшість українців, на жаль живуть так, немов би це репетиція, а справжнє життя – ще попереду.
Маємо знайти розв’язку очевидного конфлікту: молода частина суспільства буде прагнути швидких і кардинальних змін, а старша – буде утримувати їх усіма можливими способами від ламання старого, поганого, але звичного. Багато думаючих людей нині висловлюється за те, що, навіть поза нашим бажанням, склалися умови для того, щоби саме з України почалася нова революція свідомості і розвитку в світі. Але вона не відбудеться, якщо українці за звичкою будуть займатися мрійливим спостереженням розвитку подій.
Для того, щоби втриматися на досягнутій точці, треба йти уперед. Щоби просуватися вперед, треба швидко бігти. Наші переваги у сфері людського капіталу, зокрема досягнення у загальній освіченості стають позірними, бо система освіти – і загальної, і вищої дезорієнтована. Після прийняття Закону “Про вищу освіту” вищі навчальні заклади, за малими виключеннями, перебувають у розгубленості: а хто ж тепер буде затверджувати навчальні програми і дозволяти вчити студентів? Недавнє обговорення законопроекту про засади освіти показує, що досі йде дискусія про терміни. Ми ще не дійшли до обговорення моделей і змісту освіти. Ми не обговорюємо переваги фінської моделі, в якій відмовилися від предметної системи. Не про зміст освіти йдеться. Про те, чи вчитися нашим дітям одинадцять років, чи дванадцять. А якими вміннями і компетенціями вони мають володіти на виході зі школи – це воно якось за українською традицією з’ясується, коли дійде до випускного.
Навіть вмотивовані і героїчні штурмові частини в атаці можуть не досягти успіху, якщо не мають підтримки другого ешелону і цілої державної і суспільної системи.
Share on Social Media
