Юрій Левикін для Нового Шляху, Київ
Минулого тижня Україна широкого обговорювала дві події – візит віце-президента США Джо Байдена і скандал у Верховній Раді, коли депутат О.Барна по-хамськи спробував винести з трибуни прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Дивне поєднання.
Очікувати, що візит пана Байдена принесе зміни, було складно. Скоріше це був візит для демонстрації солідарності, підтримки в боротьбі з російською агресією та стимулювання демократичних процесів. Після зустрічей з Президентом Порошенком і прем’єр-міністром Яценюком, Джо Байден виступив перед депутатами Верховної Ради. Слухали з надією. Аплодували з ентузіазмом. Цей виступ миттєво розібрали на цитати, і телевізійні ефіри зарясніли тлумаченнями, що ж саме сказав Байден. Тлумачення різнилися в залежності від того, кому що було вигідним.
Проблема Байдена полягала у тому, що він звертався до депутатів як до державних мужів незалежної України, наголошував на тому, що зараз саме та точка неповернення, коли треба зробити усе можливе, щоби не втратити державу. Закликав поставити спільне благо вище власного. А ті, хто сидів у залі чекали, кому візитатор віддасть їм політичну перевагу. Уважно спостерігали, на кого дивився віце-президент, коли виголошував вимогу боротися з корупцією.
Один з українських політичних коментаторів порівняв цей візит з комісією “з самої гори”, яка прийшла у школу. Комісія перевірила, як йде навчальний процес, чи хуліганять школярі, написала звіт і поїхала. А вчителі залишилися ті самі, а хулігани продовжують хуліганити.
Для України цінною є солідарність США у боротьбі проти агресії Росії. Дуже потрібним було нагадування, що США не визнають окупацію Криму. Віце-президент відкрито назвав речі своїми іменами, що Москва постачає на Донбас найманців, бандитів, танки, ракети і прямо керує деструктивними діями у відторгнутих районах. Ще однин наголос, який зробив віце-президент, стосувався боротьби з корупцією. Розглядав він її у стереотипах розвинутого суспільства, де корупція – це незаконні дії чиновників, які в окремих випадках отримують незаслужену винагороду. Насправді, в Україні це явище тільки називається корупцією. Йдеться про всеохопну систему визискування правлячим класом ренти з бізнесу і населення. Можна упіймати десять, сто високих чиновників на гарячому й посадити їх у в’язницю. Але нові люди, які прийдуть на їх місце, за якийсь час захворіють на ту саму хворобу, бо система не змінюється.
Чиновник має величезні повноваження, а закон можна тлумачити і так, і так. Суд також є механізмом визискування ренти.
Попри розпіарені зусилля, зламу системи ще не відбулося. На жаль, поки відбувається імітація змін. І до очільників України треба ставити прямі і неприємні запитання, не загортаючи в папірці. З величезним тертям відбувалися відбори керівного складу Антикорупційної прокуратури. Нині розгорається скандал про махінації Кабміну з призначенням керівництва Нацагенції з запобігання корупції.
У нашій боротьбі з корупцією кримінальне переслідування нечесних чиновників – не найбільша частина роботи. Більш грандіозна – це переконструювання економічної системи, в якій чесна праця має достойно оплачуватися, і трансформування свідомості суспільства. Треба зруйнувати старі стереотипи поблажливості до повсюдної “подяки” за вирішення питань, зробити їх ганебними в очах більшості населення, і сформувати нові правила поведінки, гідні майбутньої України. Проте нині школяр приходить на навчання і стикається з викладачами, які дивляться на нього зголоднілими очима, як на джерело “додаткової оплати” до мізерних зарплат. І він не може навчитися тому, що державний службовець добросовісно працює, бо отримує зарплату з податків, сплачених батьками цього учня.
Друга подія минулого тижня – спроба “винести” прем’єра з трибуни і бійка в парламенті, що після цього відбулася – могла би стати комедійною. Але… Те, що в коаліції давно існують негаразди, відомо давно. Те, що Кабінет міністрів працює неефективно, так само відомо. Противники дострокових виборів парламенту мотивують своє небажання розпустити коаліцію і йти на вибори тим, що наступний склад парламенту очевидно буде ще більш поляризованим і популістичним.
За українським законом після року діяльності Кабінет міністрів має прозвітувати про свою роботу. Звіт Кабінету міністрів – це об’ємний документ, який заздалегідь має бути розданий депутатам, аби вони могли його вивчити, підготувати запитання і скласти об’єктивну думку. Такого документу немає. Чиновники лукавлять, коли кажуть, що Барна своїм вчинком зірвав звіт уряду, оскільки Яценюк стояв на трибуні в рамках години запитань до уряду в парламенті.
Напад на державного діяча при виконанні ним службових обов’язків розцінюється як кримінальний злочин. Але народний депутат – також державний діяч і, виходить, що це не зовсім злочин…, а конфлікт інтересів державних діячів…
Віце-президент Байден казав правду, що Україна проходить зараз дуже відповідальний етап, коли у чоловіків і жінок, які обрані після Майдану у владні органи, можуть спрацювати запобіжники, хай навіть інстинкт самозбереження, і вони почнуть дбати про спільне благо. Бо продовження обслуговування власних інтересів за рахунок можливостей владних посад дуже швидко призведе до вибуху. І для багатьох це буде політичною смертю.
Share on Social Media
