Новий Шлях – Українські Вісті: Які, на Вашу думку, найбільші досягнення були в української дипломатії у 2018 р.?
А. Веселовський: Найбільших досягнень української дипломатії не було – про них можна буде говорити, коли війна з Російською Федерацією закінчиться на наших умовах і ми відновимо мир, кордон і території. Але рік був не без успіхів, зокрема:
Вдалося втримати єдиний фронт і спільну позицію в Раді Європи – країни-члени Парламентської асамблеї РЄ засудили дії РФ проти України, ухвалили рішення, що зобов’язують РФ дотримуватися норм міжнародного права і рішень РЄ, делегація РФ не допущена до прийняття рішень в ПАРЄ.
В ООН вдалося повторити резолюції, що засуджують дії РФ проти України, насамперед щодо окупації Криму, і навіть посилити підтримку України.
Вдалося посилити взаємодію між Україною та ЄС і НАТО в економічному, інформаційному, безпековому співробітництві, протидії агресії РФ, зокрема у формі санкцій.
Вдалося суттєво посилити взаємодію України з США, як в оперативному сенсі (економіка, фінанси, торгівля, допомога, військово-технічне співробітництво, підтримка від Конгресу, підтримка на рівні окремих штатів), так і в стратегічному вимірі (наближення до НАТО, відновлення Українсько-Американської двосторонньої комісії стратегічного партнерства на рівні міністрів закордонних справ).
Вдалося наблизити позиції Франції та ФРН до позицій України в Нормандському форматі, унеможливити перетворення формату на дезінформаційний інструмент РФ.
Вдалося виграти процес «Нафтогаз проти Газпрому в Стокгольмському арбітражі», що присудив Україні 2,4 млрд дол. США, посилити енергетичну безпеку держави.
Вдалося внести питання України у постійний порядок денний Великої Сімки, насамперед зусиллями Канади та частково Британії.
Усі ці помітні успіхи не належать саме Міністерству закордонних справ – воно в них значною мірою брало участь чи сприяло, втім, не менш важливими акторами були Адміністрація президента України, Верховна Рада України, Уряд України, окремі відомства та громадські організації і ЗМІ.
НШ-УВ: Які можна назвати найбільші виклики для України на міжнародній арені та для української дипломатії зараз і у найближчому майбутньому?
А. Веселовський: Найбільшим викликом далі залишається агресія РФ, яка на даному етапі виливається у наміри зірвати вибори Президента України, призначені на 31 березня 2019 р., і вибори до ВРУ, призначені на 31 жовтня 2019 р. Досягнути цього прагнуть силовим тиском (накопичення озброєнь і живої сили на східних кордонах України), провокаційними обстрілами, диверсіями на лінії розмежування на Донбасі, блокадою морського (Чорне море, Азов) і повітряного простору, посиленням економічного тиску, спробами створити антидержавне підпілля і диверсійні осередки, спробами перетворити опозиційні до чинної влади політичні сили в антиукраїнські/проросійські сили, спробами посіяти паніку, розпач, негативізм в широких масах громадян, підтримкою бандитизму, злочинних/кримінальних осередків, спробами зірвати санкції, розхитати інформаційну, енергетичну, технологічну безпеку. Ці дії РФ триватимуть принаймні найближчі два роки.
НШ-УВ: Чи можна чекати ужорсточення західних санкцій проти Росії з огляду на інциденти з хімічною зброєю, у Азовському морі, з вибрами на Заході?
А. Веселовський: Західні країни готові посилити санкції проти РФ у випадку подальших агресивних дій проти України (пряма великомасштабна агресія, масивне застосування військово-повітряних чи ракетних ударів, повне перекриття морського простору в Чорному та Азовському морях тощо). Такі дії РФ, очевидно, загрожували би державності України і тягнули би повноцінну збройну відповідь з боку України. З іншого боку, санкції, зокрема з боку США, можуть посилитися у випадку неготовності РФ до ліквідації порушень у сфері ракет середньої і малої дальності (Угода РСМД), атак на комп’ютерні мережі, втручання у внутрішні справи США, диверсії тощо. Вибори до Європейського парламенту в травні 2019 р., президента США в листопаді 2020 р., в ФРН у 2020 р. не матимуть принципового значення для позиції Заходу у питаннях Україна-РФ, оскільки агресивна політика останньої очевидна не лише для урядів, а й стала частиною свідомості громадськості Заходу в цілому. Ставлення до ситуації може змінитися у гірший для України спосіб лише у випадку дестабілізації становища в самій Україні, політичної чи економічної кризи, серйозного згортання демократії та прав, свобод і безпеки громадян.
Для власне дипломатичного відомства як джерела інформації і апарату підготовки рішень у зовнішньополітичній сфері найбільшим викликом стає недостатність якісного кадрового резерву. Перетворення дипломатів на виконавців деінде ухвалених рішень послаблює ініціативність, відсутність внутрішнього відкритого діалогу зменшує креативність, непрозора кадрова політика стримує ріст перспективної молоді, яка мігрує за межі МЗС і країни.
У складних внутрішніх та зовнішніх умовах, в яких перебуває нині Україна, діяльність закордонного українства у формі Світового конгресу українців, національних асоціацій, як от Конгрес українців Канади, громадських організацій, релігійних, спортивних, мистецьких, наукових спілок набуває особливого значення. Закордонне українство, як невід’ємна частина світової української нації, має можливості потужного впливу на політичні та громадські кола країн світу та міжнародних організацій для посилення підтримки України на міжнародній арені, а також може сприяти у перенесенні досвіду і кращих практик державного і суспільного устрою в Україну. Зв'язок між закордонним українством і Україною має зміцнюватися, його потенціал далеко не вичерпаний, координація має посилюватися, має з’являтися відчуття єдиного цілого. Слава Україні!
Share on Social Media
