Л. Тиховська, Гамільтон.
В суботу, 10 серпня 2019 р. заходами відділу КУК у Гамільтоні, цьогорічного ініціатора Ізидора Небесного, координатора Івана Гуцала і членок українських організацій відбулася розвагова щорічна екскурсія кораблем навколо Гамільтонської затоки.
Маяв український прапор, неслася українська пісня й музика, запах смачноприготованих українських страв, позначаючи «Український День» на затоці, що тягнеться кілометрами із надзвичайно важливим індустріальним діючим портом.
Учасники декількаразово любувалися унікальною різноманітністю побережжя, починаючи з відчалу парку південно-західньої затоки поруч Клубу Яхт з численними яхтами, човнами на причалі. Але тільки два парусники були на обрію.
Південним побережжям кілометрами тяглися різні підприємства, зливаючись на південно східньому побережжі з індустріальним портом з океанськими суднами на якорі.
Північне побережжя, що відділяє затоку суходолом від озера Онтаріо, забудоване, з перекопом – запливом кораблів до порту, поєднується мостами: підйомним і переїздним, злучуючи дороги навколо озера.
Частина західньої затоки входить у межі Бурлінґтону з заселеним побережжям Альдершату.
Гамільтонська затишна гавань силами природи викарбувана тисячі років тому в Льодовий період. Протягом тисяч років осідаючий намул відгородив затоку від озера Онтаріо суходолом – бар’єрою, що має назву «Біч Стрип». Були заходи визнати затоку окремим озером, але спроби не оправдалися.
Водний шлях був надзвичайно важливий і конечний для осідаючого населення і в сучасний час є світовим атрибутом у виробництві і торгівлі.
Місто Гамільтон започатковано з південнозахіднього побережжя затоки, що тягнеться на схід, посуваючись далі і далі в долині відгородженою горою, можливо бувшим берегом озера Онтаріо. Гора вваається заповідником, а землі між горою і озером з принадежним ґрунтом, сприятливою погодою визначаються вирощенням овочів і винограду, що стало своєрідною індустрією.
Назву міста Гамільтон надано на пошану Джорджа Гамільтона, визначного громадянського діяча, бритійського офіцера. В 1971 році офіційно відзначали 125-ти річчя міста, позначаючи 1846 р. початком.
Не люди, а творчі сили природи формували побережжя, лиш люди вирішають використовання, зміняючи його. Майже двісті років тому уряд Аппер Канади оплатив перекоп – канал через суходіл – «біч стрип», щоб уможливити заплив великим кораблям у гавань. Попередньо без каналу вигружалися на побережжі озера Онтаріо, перевозили привезене суходолом, доставляючи водами затоки до берега.
Індустріалізація 20 століття і доступна гавань устабілізували місто індустріальним центром, зміняючи природнє побережжя назавжди.
В 1910 році декілька сталевих підприємств об’єдналися, створюючи могутнє виробництво сталі «Стелко». з затруднення праці тисячів. Протягом декількох років десять кілометрів побережжя перебрали різні виробництва, протягаючи припливні канали, ще більше міняючи природнє побережжя.
Навіть в 1920 роках, в часи заборони алкогольних напитків в США, побережжя затоки було сховищем контрабанди. Відновлення печер місто вважає було б тирустичною атракцією.
Вже в 1930 році заборонено плавання в затоці з причин постійного забруднення. Але протяжне південне піщане побережжя озера Онтаріо – природній пляж, що тяхнеться впродовж «Біч Стрипу», неначе природа викарбувала для розваг населення. З поширенням Веландського каналу 1932 р. перекоп – канал до гавані поглиблено і поширено. З відкриттям Св. Лаврентія водного шляху, гамільтонський порт ще більше пожвавився. Затока зменшувалася.
Продаж низин затоки занепокоювала населення міста. Надзвичайно занепокоїла продаж приблизно 48 акрів на нібито індустріальний парк. Одначе плани змінилися покупцями на розбудову на засипах житлового комплексу. Плани змін місто не затвердило і відкупило назад продане, де в 1993 р. майже десять років пізніше засипану частину оформлено в парк для населення міста.
Попередньо лиш малий відсоток побережжя був доступний для населення з обмеженням забудови побережжя і приверненням до доступу. Тридцять відсотків використовується населенням в сучасний час. Гамільтонська затока поділяється на східню, індустріальну, частину і західню частину, приналежну використанню населення, ніби маючи почин від військового корабля «HMCS Haida» на причалі.
Спроби розбудови на побережжі не втихають в сучасний час, а навіть до певної міри посилюються, в час зрозуміння наслідків руйнації природнього побережжя й забруднення.
В 20 столітті місто Гамільтон вважалося одним із найважливіших індустріальних центрів провінції Онтаріо і Канади, забезпечуючи працею наплив імігрантів і народжених у Канаді зі сходу і заходу включно з українцями.
В концертовій програмі ансамблю «Чайка» 1971 року «Салют Гамільтону» в 125 роковини міста подається, що один із перших українців у Гамільтоні був капітан Й. Стрілбицький, що брав участь у боротьбі Стоні Кріку 1813 року. Наплив українців протягом минулого століття продовжувався. Багато видатних діячів міста дбайливо і розсудливо урядували містом з різними народностями, їхнім вкладом у процес розбудови, що сприяло зміцненню і стабілізації населення.
Зміни постійно мінять зміни. Кожна щорічна екскурсія, а не байдужність, зацікавленням благословенним багатством довкілля пов’язує учасників екскурсії істотньо з життям природи.
Отже, до наступної ексурсії на затоці в Гамільтоні, вже десятої за ліком.
Share on Social Media
