Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Хліб і до хліба

Jan 20, 2015 | Featured, Newpathway, Community

Новий Шлях продовжує серію інтерв'ю з бізнесами, власниками (або менеджерами, чи навіть клієнтами) яких є канадські українці. Цього разу ми завітали до Future Bakery на 106 North Queen Street, що в Етобіко, і, незважаючи на те, що громада знає багато про Бориса Вжесневського і його бізнес, дізналися чимало такого, що напевне буде цікавим для багатьох. Далі наводимо пряму мову Бориса Вжесневського.

Історія бізнесу і родини

“І пекарня і молочарня мають свої історії. Історія починається понад 100 років тому і в одному, і в другому випадку. Цікаво, що ідеї обох підприємств почалися у 1905 році. В тому році мій дідо ордержав пекарський диплом з імперським царським знаком. Це було у російській імперії, на території Польщі, в Радомі.

У той час здобути пекарський диплом тривало сім років – курси, практика. Крім знань у пекарстві, щоб дістати титул знавця-пекаря, треба було мати ще два ступені: в бухгалтерії і в етиці та моральності.

На тому царському дипломі перелічені усі види професій, і пекарська є на самому верху. То є наш щоденний хліб. І ту етику ми продовжуємо. Тут є надзвичайна довіра з нашими покуцями, вони знають, що наші продукти є здоровими. Те, що ми продукуємо нашими руками, вони купують і їдять, воно стає частиною їхніх тіл. То не є сорочка, чи черевики, то не є банк, то – цілком інакше, ми людей xарчуємо, і нема іншого виду підприємства, де є таке персональне довір'я до виробника. Тому наші продукти не тільки традиційні, але вони мусять бути натуральними. То є база нашого виробництва.

Отже, після революції і першої світової війни дідо запізнався з моєю бабцею, але поїхав на заробітки у Францію, де працював 10 років пекарем. Він обіцяв повернутися і бабця чекала. Родина була трошки незадоволена, що доня 10 років чекала, а по-друге, що він був поляк. Він повернувся, вони одружилися і почали своє перше підприємство, пекарню, у Володимирі-Волинському. І при пекарні між іншим було кафе, і там сходилися студенти. Прийшла польська поліція до діда спитати, як так, що поляк дозволяє, що студенти збираються і розмовляють українською мовою. Після другої такої зустрічі, дідо зрозумів і вони закрили підприємство. Потім вони відкрили нове підприємство в родинному місті бабціної родини Завадовичів, в Тернополі. Але вже без кафе, тільки сама пекарня. Бізнес розквітав, і вони відкрили другу пекарню, в Коломиї, котрою провадила бабцина сестра з чоловіком, Шафранюки.

Але прийшла друга світова війна. І як багато українців, вони опинилися біженцями в таборах, тоді після війни з таборів переїхали в Канаду. Перше працювали на контракті, збирали тютюн на північ від озера Ері. Контракт закінчився і вони поїхали перше в Вінніпеґ, де дідо працював в єврейській пекарні. Після того вони переїхали в Торонто у 1949 чи 1950 році, щоб розпочати свою пекарню, бо у Вінніпеґу вже була українська пекарня.

Вони розпочали свою маленьку пекарню на Dundas i Markham, у ґаражі. За рік, коли бізнес пішов, треба було знайти нове приміщення. Взяли позички і відкрили більшу пекарню на Queen Street недалеко Bathurst, де багато українських імігрантів жили. Вона була площею як приблизно читири ці кафейки (кафе у Future Bakery – НШ).

Борис очолює бізнес

“Але дідо помер і бабця опинилася сама провадити пекарнею. Вірішили, що молодший брат піде вчитися, а мій тато буде провадити пекарнею, це було у 1952 році. Вони разом з бабцею провадили до 1983 року, коли бабця померла. На той час я закінчив свій Bachelor of Commerce, мав їхати робити Маґістерку в Штатах чи Швейцарії. Батько в міжчассі розпочав інше підприємство, він будував шопінґ-плази і був досить зайнятий тим. Ми поговорили в родині і я сказав, що може я на 2 роки піду попроваджу пекарнею. Ті 2 роки обернулися 30-ма з гаком.

Очевидно, масштаб збільшився – спочатку на Queen Street я докупив наступний будинок. Але все одно було затісно і я тут в Етобіко закупив велике приміщення і збудував нову пекарню. Тут також є і молочарня.

Історія молочарні

“Історія молочарні є надзвичайно цікава. Усі знають M-C Dairy. Але то є з кирилиці – М-С, що означає Масло-Союз. Масло-Союз був частиною кооперативного руху, який розпочався у Західній Україні, щоби дати селянам трошки більше заробити. Він там почався з дуже маленького, але так розрісся, що став одною з найбільших молочарень у Східній Европі. Експортували масло у Англію, сир у Голандію.

Після війни декотрі з директорів Масло-Союзу опинилися в Канаді і розпочали маленьку молочарню. На жаль, та молочарня була не дуже успішною через різні причини, переважно через те, що ті продукти не сприймалися на англосаксонському ринку. І коли ми перебрали ту молочарню, почали шукати шляхи, як вийти поза межі українського та польського ринку, який не був дуже великим.

Вихід на загальний ринок

“З пекарнею я почав розв'язувати ту проблему виходу на загальний ринок, будуючи ресторани. Перше кафе я збудував у 1987 році. На St. Lawrence Market я поставив кіоски у 1988 році, потім відкрив ще одне кафе. У великі ланцюгові крамниці було неможливо пробитися. Вони не розуміли того хліба і казали, що ніхто за ним не питається. Я кажу, “ніхто не питається, бо його у вас немає”. І я вірив, що за доброї якости ринок для наших продуктів мав існувати. Через ресторани бренд Future Bakery став знаним на загальному ринку, і розмови з ланцюговими крамницями стали інакшими.

Я вважав, що Масло-Союз мав такий самий потенціал і збудував молочарню разом з пекарнею на нинішньому місці. Це було досить ризиковано, я тоді продав свої ресторани для фінансування цього бізнесу, що є зараз. Ми почали впихатися на загальний ринок з нашими молочними продуктами. Найперше сконцентрувався на кефірі, спочатку для так званих health food stores, а тоді – для загальних.

Результат отримали той самий, як і у випадку з пекарнею. Хоч наші продукти і вважаються “етнічними”, але їх купують всі. Ми маємо повністю відкриті двері до багатьох ланцюгових супермаркетів. До нас там є велике довір'я, наші продажі щороку ростуть. На нинішній день ми поставляємо приблизно в 500 пунктів. Наші вантажні машини мають одну половину охолоджену, для молочних продуктів, а другу – суху, для хліба. Отже, ми маємо один канал розповсюдження для обох груп продуктів.

Наш житній хліб купують всі, наш сир, кефір купують всі. Наприклад, у downtown Loblaws, де колись був Maple Leafs Gardens, чи у Скарборо, там нема багато ані українців, ані поляків. Тут в Етобіко, хоч це і є околиця, де живуть багато українців та поляків, в цій крамниці більш ніж половина клієнтів – з інших етнічних груп.

У нас є багато клієнтів з Росії, між іншим, вчора були з канадського російського телебачення, фільмували наш процес виготовлення кефіру. Вони казали, що наш кефір – найкращий на ринку.

Я їм кажу – “Він не тільки найкращий, але й перший”. З самого початку, у 1990 році, ми робили “сільський” кефір, такий, як застигав на вікні і його на наступний лень можна ложкою їсти. Ми його робимо у відерках різної місткости. Він дуже добре продається, купують не тільки українці, але й росіяни і євреї. Але зараз став популярним питний кефір у пляшках, ми його почали випускати три роки тому.

А восени 2014 року ми впровадили перші на ринку в Канаді кефіри 250 мл. для дітей, що їх можна спакувати до школи. Щоб вони мали не лише Yogo, а найгірше – Yop, в якому щось 40% води. В нашому кефірі – молоко ягоди, трошки меду і ферменти, живі бактерії.

Живі культури, які є в кефірі, є навіть здоровіші, ніж ті, що у йогурті. Або наприклад наш м'який сир – він без жиру, оскільки для його виготовлення береться молоко, з якого зібрані вершки. В ньому багато протеїнів, а його бактерії перетравлюють лактозу, отже він добрий для тих, хто не може споживати лактозу. І взагалі, він дуже легкий для травлення. Звичайний твердий сир – надзвичайно важкий для травлення, в ньому багато жиру, в нашому м'якому – все навпаки.

Вихід на нові ринки

“В останні два роки я впровадив багато молочних ферментованих продуктів для інших етнічних ринків – для індійського ринку ми робимо Dahi, ми робимо арабський сир Labneh, ферментований продукт Airan та інші. Наші продукти є кошерні і сертифіковані halal. Тобто ми заходимо на інші етнічні ринки і просуваємо ці продукти не тільки у місцях скупчення тих етнічних груп, але і скрізь.

Наприкінець

“Усім читачам Нового Шляху, які майже усі є нашими клієнтами, я хотів би подякувати за довголітню підтримку нашого підприємства. Ми годуємо вже декілька поколінь українців традиційними, здоровими, українськими хлібами і молочними продуктами. Веселих Свят!”

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.