Навіть на тлі війни на Донбасі, тема санкцій Росії проти країн, які наклали санкції на неї, стала лідером обговорення у мас-медіа багатьох країн, насамперед самої Росії. Це обговорення має сильний присмак гумору і сатири, водночас тема “санкцій” Росії є більш глибокою і, власне, являє собою квінтесенцію усього, що відбувається у Росії (і, можливо, відображенням того, що робило багато поколінь російської/совєцької влади).
Отже, у межах так званої третьої стадії санкцій, Сполучені Штати, Канада, Европейський Союз, Австралія та інші країни ввели різноманітні заходи проти певних секторів російської економіки, які завдали відчутного удару. Зокрема, були введені санкції проти низки провідних російських банків, які тепер не можуть отримати фінансування у західних країнах, як за рахунок випуску боргу, так і через випуск акцій. На даний момент картки Visa та MasterCard, які випущені сімома провідними російськими банками, не обслуговуються в усьому світі, у тому числі в Росії, що створює справжні проблеми у повсякденних розрахунках великої кількості російського населення та бізнесів. Европейський Інвестиційний Банк та Европейський Банк Реконструкції та Розвитку припинили фінансування проектів у Росії, а США та Канада відмовились підтримувати проекти Світового банку у Росії.
Були також введені: ембарго на імпорт та експорт зброї і товарів та технологій подвійного призначення у Росію; заборона на експорт деяких видів енергетичного обладнання і технологій у Росію, яка має значно ускладнити видобуток нафти і газу на глибоководному шельфі, а також видобуток нетрадиційними способами, зокрема горизонтальний видобуток, який може забезпечити стрімке збільшення виробництва нафти і газу.
Одним з найбільш відчутних кроків Заходу стало відключення російських компаній та банків, до яких застосовуються санкції, від програмного забезпечення Microsoft, Oracle, Symantec та Hewlett-Packard. Останніми днями з'явились повідомлення, що користувачі у Росії не можуть інсталювати програму Java компанії Oracle через накладене ембарго. Це ембарго загрожує унеможливити користування, зокрема, смартфонами, які використовують програмне забезпечення Android, на території Росії.
Відповідь на усі ці санкції стала відображенням структури російської економіки та місця Росії у світовій економіці. Замість припинити постачання російських товарів та технологій на Захід, російський уряд припинив постачання західних товарів до Росії. Як жартують зараз з цього приводу, Путін відгукнувся на заклики стати справжнім західним лідером і ввів у дію четверту стадію санкцій проти Росії.
Росія не може обмежити продаж нафти і газу до Европи, оскільки це вдарило би по власниках нафтогазових компаній – олігархах, які є основою путінського режиму (і, як багато хто стверджує, є просто гаманцями Путіна особисто). Будь-які проблеми з продажем нафти і газу взагалі загрожують російській економіці крахом. За різними даними, експорт палива складає від 20% до 40% російського ВВП. Багато хто очікує, що повне ембарго на продаж російської нафти і газу у Західну Европу буде накладене у випадку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Перший дзвінок у цій сфері для Росії продзвенів, коли США у березні 2014 року продали 5 млн барелів нафти зі свого стратегічного резерву (вперше за 24 роки), що допомогло ціні нафти впасти на 2% за один день.
Росія намагається боротися із загрозою своїм позиціям на світовому енергетичному ринку, уклавши нещодавно меморандум з Іраном про обмін іранської нафти на російське обладнання. Якщо ця угода увійде в силу, це ускладнить переговори західних країн з Іраном про іранську ядерну програму. У той же час, Захід та Іран імовірно досягнуть компромісу цього року, що дасть Ірану можливість заступити місце Росії на глобальному ринку.
На відміну від нафтогазової сфери, проблема постачання харчових продуктів для населення, очевидно, мало хвилює російський уряд. Починаючи з 7 серпня, Росія заборонила імпорт м'ясної, рибної, молочної та плодоовочевої продукції з Европейського Союзу, США, Австралії, Канади та Норвегії.
Одним з дивних моментів цього ембарго є те, що, за деякими даними, продаж усієї цієї продукції до Росії займає, наприклад, менше 0.01% у ВВП ЕС. Натомість, імпорт цієї продукції з названих країн займає по деяких категоріях товарів до 50% усіх продажів цих товарів у Росії. В результаті, багато росіян останніми днями стояли в чергах і звільнили полиці супермаркетів від продуктів, яких вони більше не побачать протягом щонайменше одного року. Ціни на рибні продукти в Росії за кілька днів виросли на 10%-15%, а ріст цін на молоко може бути ще вищим, оскільки російське молоко дорожче за европейське на 30%. Багато наших читачів, напевне, бачили відео на youtube.com про те, як у пачці, де мало бути молоко, вироблене у Росії, мешканка Криму минулого тижня знайшла воду. Подібні проблеми лише починаються, оскільки харчові продукти з інших країн, на які сподівається російський уряд, є нижчої якости, до того ж ціни на них виростуть на тлі штучного дефіциту.
Така ситуація, вкупі з планами обкласти податком туризм росіян за кордоном та ввести реєстрацію користувачів публічного wi-fi за паспортами, починає нагадувати совєцькі часи. Нещодавні загрози Жиріновського піддати Прибалтику килимовому бомбардуванню, які не виглядають неймовірно на тлі загрози вторгнення “гуманітарного” російського конвою в Україну, довершують картину.
У Росії складається замкнене коло із залякування народу вигаданими зовнішніми ворогами, що підігріває шовінізм, який викликає ще більш жорсткі дії влади. Втім, не все так безнадійно. Згідно опитування Левада-Центру, 61% росіян зараз вважають, що Росії загрожують чисельні вороги, але 27% вважають, що розмови про ворогів ведуться для залякування населення. Якщо не станеться непоправне і російські війська не нападуть на Україну, можливо, з часом росіян, які сповідують останню думку, стане більше.
Share on Social Media
