Отже, питання “Куди дівся Путін?”, яке мучило всіх (принаймні всіх в Україні та діаспорі) десять днів, після зустрічі Путіна з киргизьким президентом Атамбаєвим у понеділок заступило питання “Що це було?”. З цим питанням нерозривно пов'язане питання – “Що зникнення Путіна означає для війни на Донбасі?”
За останні кілька днів така кількість поціновувачів конспіративних теорій сіла у калюжу, що вже навіть ніяково сміятися над усіма тими теоріями. Від грипу до термінальних хворіб, від народження спадкоємця до заколоту генералів, від ступору в результаті неможливості обрати між “чекістами” та кадировцями до лікування хребта у Австрії. Цей ажіотаж є цілком виправданий, оскільки йдеться про того, хто, за його власним визнанням, особисто керував анексією Криму (і може через рік у котромусь фільмі визнає особисте керівництво військовими діями на Донбасі).
Втім, правда, як часто буває, напевне є більш нудною, але від того не менш трагічною. Навряд чи у Росії за ці десять днів щось докорінно змінилося. Так, сама відсутність Путіна протягом такого довгого часу може бути сигналом про проблеми у керівництві Росії. А може і не бути – якщо він просто проходив якесь лікування, наприклад, пластичну операцію, яке унеможливлювало перебування на публіці. Робити здогадки тут – невдячна справа, в чому щойно переконалися численні експерти.
Подібні здогадки буде сенс робити щонайменше через кілька днів, коли ситуація навколо Донбасу продовжить розвиватися у тому ж напрямку, що й до того, або ж з'являться якісь зміни. Поки що жодних змін немає. З'явившись на людях, Путін віддав наказ про приведення Північного флоту, окремих з'єднань Західного військового округу і Повітряно-десантних військ Росії у повну бойову готовність в рамках їхньої раптової перевірки, що повністю вкладається у його попередню політику брязкання зброєю. Для спекуляцій деяких експертів про те, що Путін віддав цей наказ вже будучи маріонеткою якихось кремлівських заколотників, не видно жодного ґрунту. Якщо ці “заколотники” планують пом'якшення російської позиції або взагалі повернення Криму та Донбасу Україні, що, є центром одної з нинішніх теорій, то подібних дій поки що не видно. У тому, що це станеться ближчим часом, є сумніви, головно виходячи з того, що рівень утаємниченості у кремлівські справи експертів, які висувають цю теорію, зараз теж викликає сумніви.
Про що варто говорити, так це про вплив на росіян довгої відсутності Путіна та ажіотажу навколо цього. Так, критика Путіна у ці дні дуже посилилась, його відсутність під кінець стала виглядати мало не комічною. Багато хто поспішив заявити, що він втратив образ непереможного царя, що його президентство на цьому завершилося, незалежно, з'явився він після вього у телевізорі, чи ні. Але Росія, як відомо, живе не за загальним “аршином”. Поки що невідомо, чи більшість населення, ті 84%, які підтримують Путіна, взагалі надали великого значення його відсутності.
Позиція Заходу також не змінюється. Канцлер Німеччини Анґела Меркель заявила у понеділок, що санкції проти Росії можуть бути посилені, але не швидше, ніж у червні цього року. Що також повністю вписується у європейську політику останнього часу. Російський наступ припинився і на багатьох ділянках фронту встановилося крихке перемир'я ще до зникнення Путіна, що, можливо, свідчить про встановлення, принаймні тимчасового, балансу сил сторін. За такої позиції Заходу залишається лише сподіватися, що “новий Путін”, принаймні, не буде більш войовничим, ніж “попередній”.
Share on Social Media
