Виповнилось 22 роки відходу у вічність бл. п. Василя Гайдая

    Василь Гайдай у своєму селі розмовляє з односельчанами

    Світлої пам’яті бл. п. Василя Гайдая
    (27.09.1922 – 06.02.1997)

    Двадцять два роки минає з часу відходу у вічність мого незабутнього чоловіка, Василя Гайдая. В кінці листопада 2018 року я вдвадцяте приїхала на його могилку до Вінніпегу, на цвинтар «Глен Іден», обійшла святі місця його побратимів, над якими кружляли дикі качки, ніби висловлюючи якісь свої співчуття з суворого зимового неба… Як тільки приїхала, на ранок 26 жовтня чомусь запитала у пані Ніни Лугової, у якої вже два десятиліття перебуваю під час всіх своїх канадійських прощ, «а як справи у Віктора Степанюка?» Жахнулася, що його якраз в ці дні покликало небо… Ще одного лелеченьку, чемного і привітного, відданого Україні заокеанського сина. Забути не можу останні дні життя Василя Гайдая в січні-лютому 1997 року, могутні вінніпезькі сніги, безперервні морози й вітрюгани. Місто окупував сніг, якого в такій кількості неможливо навіть уявити. Здавалось, небо розсердно і нещадно збурювало печальний сніг, як гіркий жаль. З віконець хати Олекси Федрука, де нам надали можливість перебувати, на Еліс авеню, не проглядалися ні людність, ні рух, ні життя… Лише одне – снігова пустеля. Але на ранок наша хатинка виринала з того полону снігу впорядкованими доріжками і охайною доглянутістю… то Віктор Степанюк зі своїми синами в числі багатьох вінніпезьких небайдужих городян поночі чистили від снігу все місто, а на світанку – нашу хатинку, де в болях і стражданнях завершував життєву дорогу його вірний друг Василь Гайдай. Я від’їжджала цієї прощі з Вінніпегу у день прощання з Віктором Степанюком із слізьми, болем у серці і невимовною вдячністю йому за красиву дружбу і за його вірне серце, яке розтоплювало сувору манітобську зиму. Згадуючи світлу пам’ять Василя Гайдая, я низько вклоняюся пам’яті Віктора Степанюка і висловлюю глибокі співчуття його родині. І як завжди схиляю голову перед іменами кожного Василевого друга по життю і нелегкій заокеанській долі – Анатолія Жуківського, Петра Пісоцького, Івана Байрака, Антіна Добрянського, Юрія Гвоздулича, Степана Лугового, Володимира Леськіва, Віктора Степаненка, Григорія Живила, Олекси Федорука, Галини і Петра Данелюків, Дмитра Яремчука, Степана Семуся, Миколи Парасіюка, Георгія Грицака, Володимира Климкова, Михайла Саракули, Григорія Зеневича, Миколи Мая, Євгенії і Георгія Канчір, Галини і Миколи Топольницьких, Ірини і Миколи Суховерських, Василя Атаманчука, Івана Хохлача, Демида Салючка, Андрія Славича, Миколи Сергійчука, Ірини Шимків, Віри Зелінської, Миколи Козаченка, Сергія Кудрі, Орисі і Мирослава Трач, Річарда Корбана.

    Нехай легкою буде Вам привітна канадійська земля. Світла Вам пам’ять і в Україні, і в Канаді.

    Галина Гайдай

    SHARE