30-ти ліття Студентського братства: ненаписана історія спротиву

    Український Католицький Університет, Львів.

    У Львові завершилося тижневе святкування 30-ліття Студентського братства. Пригадати та осмислити минуле першого демократичного молодіжного руху в Україні зібралися творці організації, нинішні її члени та гості. На зібранні виступали професор НаУКМА, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань, історик і публіцист Ярослав Грицак, журналіст, дослідник самвидаву та діяч тогочасного студентського руху в Миколаєві Вахтанг Кіпіані.

    РЕВОЛЮЦІЯ НА ГРАНІТІ: ЕКСПОРТ ЗАХІДНОГО ДИСКУРСУ НА СХІД

    У сучасній українській історії Студентське братство широко відоме Революцією на граніті, але учасники розповідають, що діяльність братства була значно ширшою.

    У матеріалі зі святкування 30-ліття, опублікованому на Збручі, Ярослав Грицак стверджує, що саме Революція на граніті стала провісником нового типу революцій, який згодом охопив Східну Європу: «Чим була ця Революція на граніті? Це була спроба експорту західної моделі на схід. Київ мав дисидентське середовище. Але вони до громадянського суспільства тільки приходили — не тому, що були невміліші, нездари, а тому, що в нас тут було менше комунізму, і тому, що вони належали до православного світу».

    Ярослав Грицак підкреслює, що сама Революція уможливилася завдяки львівському дисидентському середовищу, що передувало експорту західних моделей пспротиву далі — на схід: «В мене є теза, що Революція на граніті — це була львівська революція. Вона має дуже характерні риси. Бо Львів — це середовищність. Тут бракує генералів, але він завжди має лейтенантів, капітанів і навіть рядових. І це дуже сильно львівське. Порівнюючи це середовище із, зокрема, східною Україною, однією з визначних відмінностей історик виділяє соціальну згуртованість львівських активістів: «Якщо говорити про лідерів робітничого руху Донбасу, то там майже всі лідери позникали, хоч насправді були доволі яскравими особистостями. Вони просто розчинилися. Бо Донбас, Донецьк не має середовища взагалі. Для доброго середовища потрібні добрі кав’ярні, бо кав’ярні — це більше, ніж кава, це спосіб доброго спілкування», — додає Грицак.

    У неготовності до такого формату України за Збручем Грицак вбачає головну причину поразки Революції на Граніті: «Очевидно, у той час вона не могла перемогти, бо Київ не був ще такий, як тепер. Це була перша спроба запустити вірус, який потім спрацював. Але не тоді. Умовно кажучи, Студентське братство було провісником революції, яка ще не могла розгорнутися, бо не було для неї тоді в Україні певних умов. Але зараз, коли умови з’явилися, ваша справа стала можливою», – пояснює історик.

    НЕ ЛИШЕ РЕВОЛЮЦІЄЮ: КОНСОЛІДАЦІЯ МОЛОДИХ УКРАЇНЦІВ

    Утім, Революція на граніті стала консолідуючим явищем для критично налаштованої молоді. Журналіст та дослідник українського самвидаву Вахтанг Кіпіані розповідає, що хоча він і не був членом Студентського братства, мав та носив його значок. «Я тоді був активістом Української студентської спілки. Якби мені подзвонили не з Києва, а зі Львова, то я створив би осередок Студентського братства в Миколаєві. Було просто питання, хто перший зателефонує. У 1990–1991 роках, може, навіть поза вашим бажанням, Студентське братство Львова впливало на нас — людей, які жили далеко, навіть не в Києві», — зізнається Вахтанг Кіпіані.

    Ярослав Грицак розповідає, що теж не був членом Студентського братства, адже був застарий для нього. Попри те, що він як учасник «Товариства Лева» нічого не знав про підготовку до революції, адже дізнався про неї вже пост-фактум, він теж відчував на собі вплив їхньої діяльності.

    Як переповідає Твоє місто, інший учасник львівського активістського руху тих часів, нині покійний Маркіян Іващишин під час святкування 30-ти ліття відзначив потужну діяльність культурологічної секції Студентського братства. Саме культурологічна секція, ініціювала початок відновлення пам’ятників Січовим стрільцям спільно з «Товариством Лева».

    Учасницею культурологічної секції була проректор УКУ з розвитку та комунікацій Наталія Климовська. Вона разом з іншими братчиками їздила відновлювати могили, виступала з вертепами та міні-концертами спочатку по Львівщині, а далі в Черкаській та Вінницькій областях: «Під приводом таких поїздок для нас було важливим знайти діалог із місцевими мешканцями. Щовечора до нас приходила молодь із села, і ми з ними дискутували, пояснювали, чому ми хочемо незалежну Україну, українську мову, говорили про наші цінності та мету», — розповіла Наталія Климовська Твоєму місту. Під час святкування 30-ти ліття проректор УКУ нагородили Наталію Климовську нагородили Орденом княгині Ольги III ступеня.

    ІСТОРІЯ, ЯКУ ЩЕ НАЛЕЖИТЬ НАПИСАТИ

    Погоджуючись із Ярославом Грицаком, політолог Олексій Гарань стверджує, що тогочасні вимоги студентів дійсно набагато випередили майбутні політичні рухи та суспільні сили. Незважаючи на небезпеку владних репресій, протестувальникам тоді вдалося відставки міністра Масола, скасування статті про керівну роль компартії, рішення про те, що генпрокурора України має призначати ВРУ, про те, що укладати новий союзний договір передчасно. «Це дало можливість Кравчукові та ВРУ тягнути з ним і не відповідати прямо Горбачову, відкладати прийняття цього рішення на потім. Також Революція на граніті домоглася рішення провести на початку 1991 року референдум про довіру тодішньому складові ВРУ, а в разі недовіри організувати нові вибори на багатопартійній основі. Але це не відбулося. Частина вимог, на які нібито погодилися, так і не були виконані, — розповідає Олексій Гарань.

    Згадуючи тогочасні події та їхню сучасну репрезентацію в історії, журналіст та дослідник українського самвидаву Вахтанг Кіпіані наголошує на тому, що історію, якої ще немає, нам варто написати сьогодні. Він розповідає, як у одній з історичних монографій, написаній на основі одного партійного архіву про рух до незалежності, майже цілком проігнорований внесок Студентського братства:

    «Слово «рух» у монографії на 300 сторінок згадується чотири рази. Студентський рух згадано один раз — через кому. Усе. Решта: перебудову почали партійні органи, перебудували, оголосили, бах! — і незалежна Україна. Сума джерел, які могли й мали бути покладені в це дослідження, є нікчемна. Вони або не вкладені в голову науковцю, або не вкладені в архіви, або не оцифровані й не викладені в інтернет».

    Кіпіані вважає, що всі історичні документи, як от фотографії, листи чи запрошення на різні події студентського руху мусять бути оцифровані й оприлюднені. «Якщо це не буде зроблено, то прийдуть і все напишуть без нас» — застерігає він, пропонуючи писати якщо не книги, то хоча би статті.

    Текст зроблено на основі матеріалів, опублікованих до 30-ти ліття Студенстького братства на сайті Збруч та Твоє місто.

    Фото – з особистого архіву Наталі Климовської.

    Українська Католицька Освітнья Фундація (УКОФ) підтримує різні проeкти при УКУ. За подальшою інформацією, прошу звертатися до УКОФ у Канаді на адресу: 770 Brown’s Line, B-02. Toronto, ON M8W 3W2; тел.: 416-239-2495;ucef@ucef.ca; веб-сторінка: www.ucef.org. УКОФ є реєстрована канадська харитативна організація (ч. 82224 5098 RR0001).

    SHARE