Balaklava Blues: запах степів і голос української землі у серці Етобіко

Марічка і Марк Марчики

Новий Шлях – Українські Вісті.

У п’ятницю, 21 червня, серія концертів KUMF Gallery (145 Evans Ave., що у Етобіко) поповнилась новою перлиною. Марк і Марічка Марчики представили старовинні народні пісні з Центральної та Східної України, які стали основою їхнього нового шоу “Balaklava Blues”.

Концерт почався віртуозним виступом Заслуженого артиста України, кобзаря Віктора Мішалова, який виконав на бандурі декілька власних композицій: Карпатську рапсодію, Українську рапсодію і варіації на тему “Ой не ходи Грицю”.

У виконанні народних пісень під акомпанемент акордеона, мандоліни і бубна дует Марічка і Марк показали свій музичний професіоналізм і, що навіть більш важливо, глибоке душевне сприйняття народної культури і здатність передати тонкі почуття, закладені народом у пісні. Пісні, які у альбомі “Balaklava Blues” виконані в електронній обробці, походять зі східних та центральних областей України і несуть у собі неповторний аромат степу і вічні людські переживання, висловлені автентичною мовою, в якій звучить тисячолітній голос землі.

Після концерту ми поговорили з Марічкою і Марком.

Коли вийшов альбом Balaklava Blues і яка його головна ідея?

Марічка Марчик: Ми його випустили просто в новорічну ніч, о 12 годині ночі 31 грудня 2018 року. Вирішили, «а, нехай буде всім подарунок» і виклали. Але фізично він вийшов в Лондоні, коли ми там ставили наш Counting Sheep, там було 60 вистав. Це пісні переважно зі східної України, зокрема з Луганщини, з центральної також. Вони присвячені Донбасу, його історії і нинішнім подіям. Ми хотіли показати, по-перше, що Донбас – україномовний, а по-друге, щоби люди дізналися про його культуру. Альбом ми присвятили нашому другому Леонідові Кантору, кінорежисеру, який пішов від нас минулого року. Він його дуже хотів почути і останню пісню ми назвали Fly, і вирішили назвати так альбом, щоб йому там добре летілося в інших світах.

Як довго Ви займаєтесь народними співами як музикант?

Марічка Марчик: Більше 20 років.

Можна сказати, що це ваше покликання?

Марічка Марчик: Так. Точно, як покликало так і не відпускає. Але це захоплення – не з дитинства. Мама не дасть збрехати, яка тут поруч стоїть, що я казала «я ці українські пісні ненавиджу, які вони голосні, ніколи не буду народні пісні співати». Я зростала на класичній музиці, але якось вперше почула пісню з Рівненщини у нас в консерваторії і просто зрозуміла, що це просто невідомий для мене світ надзвичайної сили і краси і дивувалась, всі цього не знають, чому це якісь невідомі речі навіть для музикантів. Це було кохання з першої пісні і з тих пір стала фольклористом і присвятила життя цьому.

Ваш чоловік Марк, народжений у Торонто, органічно співає українські сільські пісні з Лівобережжя України. Це прояв музичного таланта?

Марічка Марчик: Звісно, він не знав, як звучать пісні з центральної лівобережної України до того, як він зустрівся зі мною. Я для нього частково цей світ відкрила, навчила його всіх цих пісень співати. Але через його талант приймати і відтворювати в нього виходить так, що ти не відрізниш інколи від тих людей, які вже багато років цим займаються.

Коли слухаєш вас, розумієш, наскільки українська народна пісня і музика оригінальна.

Марічка Марчик: Вона унікальна, вона неймовірна. Я би порівняла наші пісні лише з грузинською поліфонією. Це величезна рідкість, але занедбана самими українцями. Шкода що ця культура майже вмерла, якщо чесно.

Видно по Вас, коли ви співаєте ці пісні, що ви їх любите. Тобто для Вас це не просто музика, це щось більше?

Марк Марчик: Це частина культури, частина землі, частина душі, яка є спільною для нас з Марічкою. Воно нам дуже близьке і ми коли співаємо, дуже сильно відчуваємо ту землю, там де Марічка народилася, де мої діди, баби народилися, де ходили всі наші предки і співали ті самі пісні. Ми коли співаємо, ми – частина того більшого, тої більшої історії.

Марічка сказала, що український і грузинський поліфонічні співи, це унікальне культурне явище. Ви як музикант, який грає дуже різну музику, можете це підтвердити?

Марк Марчик: Українська пісня не тільки унікальна, вона дуже різноманітна. Це те, що дуже відрізняє українську музику від інших. В Криму є татарські пісні, дуже цікаві східні мелодії, мотиви і інструменти. Коло Маріуполя – грецька музика. Багатоголосся на східній Україні, на Полтавщині, Поліссі, ближче до Білорусі, до Росії, там є свої діалекти і своя манера співу. На Гуцульщині гірські мотиви і моменти. Галицькі пісні, закарпатські пісні. Ми намагаємося передати цю різноманітність.

Balaklava Blues підтримують, зокрема, The Shevchenko Foundation, Українська Кредитова Спілка Лимитед і Інститут Св. Володимира

SHARE