Ольга Артемчук для Нового Шляху, Київ.
Семінар творчої молоді (СТМ) “Смолоскипа”– досить давнє явище, яке має досить потужний вплив на формування літературного процесу в Україні. Перший СТМ відбувся у далекому 1994 році. Щороку на семінар приїжджає понад сотня талановитих митців, журналістів, істориків, політологів. Серед них у різні роки були Сергій Жадан, Олесь Доній, Анатолій Дністровий, Олег Коцарев, Любов Якимчук, Мирослав Лаюк та інші.
На СТМі функціонує кілька основних напрямків роботи: кіногрупа, перформанс-група, журналістська група, а також політична гра, яка є обов’язковою для всіх учасників семінару. Крім того, програма семінару насичена різноманітними лекціями та майстер-класами, у яких можуть взяти участь усі охочі.
То чим же запам’ятався цьогорічний смолоскипівський СТМ?
П’ятирічку за п’ять днів!
Цьогорічний СТМ пройшов у Ірпені (з 3 по 7 травня) і мав загальну тему: дерадянізація. Її так чи інакше розкривали всі заходи у рамках семінару.
Зокрема, кіногрупи знімали фільм за мотивами “Щоденника” Осипа Зінкевича, у якому він розповідає про власний досвід втечі з СРСР. Яніна Дияк (спікер парламенту СТМ) від самого початку взяла на себе роль Рогніди Карпівни – представника покоління народжених і вихованих у країні комуністичних ідеалів. Наприкінці семінару в Рогніди Карпівни з’явився навіть власний відеоблог.
Тема дерадянізації була розкрита у перформансі “У ліс” (режисер: Дарина Гладун). “У ліс” – історія про розстріл українських поетів, які не хотіли коритися системі і, зрештою, були знищені за власну непокору. Перформанс мав досить цікаве трагі-комічне обрамлення: занесення і винесення величезного і запилюженого килима. Подібні килими висіли (і досі висять) на стінах “хрущівок” і є промовистими символами “радянщини”.
У своїх виступах лектори (Оксана Забужко, Тетяна Трофименко, Тамара Марценюк та ін.) часто зверталися до порівняння ситуації в Україні “до” і “після” 1991 року. Усі вони робили приблизно той самий висновок: СРСР – це не лише країна на мапі, але й спосіб світобачення і світовідчуття. Тому й дерадянізація – не повалення пам’ятників на площах, а зміна способу мислення мільйонів людей. СТМ почав із сотні.
Література на СТМ
Дерадянізація свідомості починається із прийняття “іншого” та “інакшого”. Дане питання розкривала лекція про гендер Тамари Марценюк, яка зосереджувала увагу на стереотипах, що панують у суспільстві. Тетяна Трофименко ж зосередила увагу на переосмисленні ролі радянських письменників у сучасному світі. Критик запропонувала власну (досить іронічну) класифікацію митців слова, а учасники лекції мали самі обрати, який із знаних ними авторів належать до якої групи. Цієї вправою Тетяна змусила присутніх замислитися над тим, чи насправді так само свіжо звучать нові твори знаних письменників, чи наше позитивне ставлення до них зумовлене лише звичкою і усталеною у суспільстві думкою, яку ми не наважуємося заперечити. Мене і всіх присутніх критик змусила замислитися над власне літературною цінністю книг, які ми купуємо. Оксана Забужко, натомість, дуже натхненно розповідала про зворотній бік сучасного літературного процесу і позірну його невимушеність і легкість. Письменниця кілька разів наголосила, що література – це тяжка і щоденна робота, а не хвилинне захоплення.
У рамках літературної програми СТМ також відбулася низка заходів для молодих поетів. Це і вільний мікрофон біля ватри, і Google poetry.
Сумною сторінкою семінару став вечір пам’яті Марини Брацило та Юрія Ноги.
Кіно на СТМ
Традиційним уже став кіноконкурс серед короткометражних стрічок, створених під час семінару. Цьогоріч у програмі було представлено 5 робіт: 3 – в основній конкурсній програмі і ще 2 поза конкурсом. У рамках основної програми глядачі побачили дві роботи арт-групи “Монохромний голуб” (яка отримала відзнаку за кращий адаптований сценарій) і кінострічку, зняту групою організаторів семінару (Ростиславом Семківом, Ольгою Погинайко, Миколою Леоновичем та ін.), яка отримала відзнаку за кращу роль та кращий кастинг. Також спецвідзнаку від журі отримав “Блог Рогніди Карпівни”. У позаконкурсній програмі була презентована авторська робота режисера Сергія Вовка “Ініціація”, яка зірвала гучні овації глядацької зали.
Жити по-новому: Остап Микитюк
Найбільше уваги на цьогорічному СТМі було прикуто до політичної гри, яка відбувалася за оновленою системою: всіх учасників розділили на 4 політичні фракції: ліберали, соціал-демократи, консерватори і радикали, також була позафракційна група вільних митців, яким у цьому році чи не вперше надали право голосу. Цьогорічна політична гра була коректною і організованою. Представники фракцій швидко утворили дві коаліції і висунули два кандидати на посаду президента смолоскипівського СТМу: чинного президента Анастасію Євдокимову та кандидата від опозиції Остапа Микитюка. Учасники фракцій з обох сторін вдавалися до агітації, яка не виходила за рамки пристойності і норм моралі, не принижувала жодного з кандидатів. Під час заключного слова, Віталій Паздрій відзначив, що цьогорічна політична гра розвивалася логічно, була продумана і максимально коректна: “Це – приклад політичних змагань із здоровою конкуренцією. Те, чого ми так прагнули досягти вже кілька років під час СТМу, і те, чого часто бракує у політичному житті країни”. У результаті політичної гри перемогу отримав Остап Микитюк, замінивши на цій посаді Анастасію Євдокимову.
Чи зможе новий президент сформувати сильний уряд і допомогти організаторам провести СТМ-2018 на високому рівні?
Побачимо наступного року!
Share on Social Media
