Володимир Бандура, Львів.
Не буду торкатися економічного боку проблеми занепаду української промисловості та аграрного комплексу, яку за десятиліття створив проросійський режим Кучми, що закінчився роздачею найбільш прибуткових підприємств в руки кількох новоспечених чужих і ворожих до української культури олігархів, та розвалом більш-менш успішного колективного аграрного сектору.
Хочу акцентувати на тому злу, яке Кучма та його антиукраїнське оточення причинили духовній сфері української нації, як корінній більшості, що поступово тепер стає національно-культурною меншістю на своїй Богом даній землі.
Прийшовши до влади після легітимних виборів 1994 року під гаслом “російській мові – статус другої державної”, цей колишній дніпропетровський комуністичний партноменклатурник та керівник одного з найбільших оборонних підприємств взявся активно впроваджувати свою політику русифікації українського постколоніального суспільства, яке нещодавно вдихнуло перші свіжі ковтки своєї національно-культурної незалежності. Захоплені ейфорією свого національного відродження, українські національно-демократичні рухи замість процесу об’єднання в потужну етнонаціональну силу почали масово творити партії та партійки з практично однаковою політичною платформою, що відрізнялися хіба що тим, хто їх очолює, та почали жорстоку боротьбу між собою.
Творча національна еліта, що стала провісником відродження рідної культури (тріо Мареничі, Тарас Петриненко, Алла Кудлай, Павло Дворський, гурт Скрябін, Океан Ельзи, Оксана та Ігор Білозір, подружжя Білоножки та багато-багато інших співаків, композиторів, письменників, поетів, художників) опинились перед закритими дверима владного нерозуміння, що говорило “не знаю, яку державу вам будувати”. А насправді, знало, звісно не українську за змістом. Фінансування суто українських культурних діячів різко припинилось, не встигнувши хоч помітно розпочатись. Натомість, завдяки народженню російськоорієнтованих олігархів, щедро фінансувались діячі російськомовної культури та ті, що за походженням були українськими частково, і переметнулись туди, де з’явились гроші проросійських олігархів.
Заохочувались творчі російськомовні колективи, які крім того, що щедро фінансувались як проросійськими з України, так і олігархами з Московії, різко висміювали та глумились над нашою мовою, державою, всім українським, як наприклад студія 95 квартал.
Таким чином, завдяки десятиліттю фінансового задушення паростків української культури ми на сьогодні отримали відставання рідної культури у себе в країні на два, або й три десятиліття.
Бездарне і недолуге керівництво держави, що прийшло до влади на крові Революції Гідності, ніскільки не допомогло подолати втрати української культури за часів Кучми-Януковича, навпаки, привело своєю недолугою половинчатою мовно-культурною політикою (яскравий приклад солодкої парочки Садовий-Подоляк, типу “Львоф гаваріт па рускі”) до влади україножерів у особі команди Зеленського.
Сьогодна наша україномовна спільнота, а заодно і культура, в рідній країні, завдяки попередній владі та ворожій до всього українського новій, через необдуману позицію під час недавніх виборів самих виборців, опинилась під ще страшнішою загрозою – переглядом своєї національно-культурної ідентичності. Ворожа до існування нашої незалежної національної держави Московія в особі РФ за мовчазної згоди Європи та США, намагається почати перегляд того, хто є українці. Тобто, “знавці” в галузі визначення етносу як такого, яких наосліп за великі гроші збере нинішня космополітична та в більшості проросійська влада України, дадуть таке визначення поняття українець, яке розмиє існуюче нині, що базується в першу чергу на мові, культурі, історичних традиціях та національних надбаннях нашого минулого. Черговим завданням після такого перегляду ця влада ставить перед собою проведення перепису населення вже за новим придуманим визначенням, перепису, який ось вже десятий рік затягується, де все населення буде загнано в нову “історіческую общность – украінскій народ”, наподобі того, як у свій час компартійна еліта часів СРСР хотіла зробити “новую історіческую общность совєтскій народ”. І проти цього зла треба щось робити.
Share on Social Media
