Софія Совчук для Нового Шляху – Українських Вістей, Швеція.
Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня линеш, рідне слово, Ти наше диво калинове, Кохана, материнська мова!
Д. Білоус
Рідна мова… Вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і лугів, полів і лісів, цілющий запах рідної землі. У народу немає більшого скарбу. Саме українське слово – це характер моїх земляків, їх пам’ять, цвіт і зав’язь, історія і духовна могутність. У ньому відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі.
Ще в дитинстві рідна мова допомогає нам пізнавати світ. З нею мають зв’язок найдорожчі спогади про перше слово, почуте з маминих вуст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби над ставом:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить рідне слово,
Живе український народ.
Прадавня українська мова! Ти – неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи із покоління в покоління мудрість та славу. У найтяжчі часи випробувань ти все одно тягнешся до сонця, стоголосо бриниш над рідною землею. Наше українське слово, хоч і вмирало з голоду, і бідувало, переслідувалось і заборонялость, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох.
Класик нашої літератури Олесь Гончар писав: «Милозвучна, гнучка, співуча, сповнена музики й квіткових пахощів».
Українська мова – це барвиста, запашна, нев’януча квітка, яка долає час, кидаючи різнокольорову стрічку з давнини в майбутнє. Вона виткана й червоною калиною і синім барвінком, і вишневим садом і духмяною рутою-м’ятою.
Чар-зілля рідного слова п’янить пахощами чебрецю, любистку, льону, виграє барвами веселки в серцях дітей нашого краю. Щодня звучить мова з вуст дитячих, а письменники віддають їй хвалу, присвячуючи вірші та поеми. Яскравими, зворушливими словами називають її поети: солов’їна, барвінкова, калинова, світанкова, колоскова. Чудові образи спливають у творчій уяві митців, коли вони освідчуються їй в коханні.
Українська мова – пісня вечорова,
Ніжна, мов сльоза вербова.
Мова рідна, зоряна зірниця,
Мудрості людської таємниця.
Учені-мовознавці світового рівня вважають українську мову однією з наймилозвучніших та найбагатших за словниковим складом, здатною передати найтонші людські почуття, відобразити духовний світ кожного, хто торкнеться її глибин.
Пишаюся бути носієм саме такої величної мови! Пишаюся бути українкою! Люблю і ціную свою рідну мову, але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення. Згадаймо ж у такий день про нашу українську мову. Бережімо її, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу. Намагаймось говорити лише рідними словами і тоді наша мова житиме у віках, а український народ – у вічності.
Софія Совчук –
учениця 9 класу
української недільної школи м. Стокгольм, Швеція
Share on Social Media
