Компетентісна школа, яку збираються впровадити в Україні, шкодить суспільству

Новий Шлях звернувся за поясненням щодо компетентісного підходу, на який планується перевести українську освіту (див. частину 1, де висловлені думки тих, хто підтримує такий підхід; частину 2, де висловлена думка проти; і думку редактора, який теж проти цього підходу), до Роберта Крейгена, професора математики з Університету Манітоби (Канада). Ось що він розповів: “В нижній частині таксономії Блума – класифікації цілей навчання – є механічні навички низького рівня, такі як запам’ятовування формул і фактів. На вершині – такі навички як уява, оригінальні розв’язки і творчість. Компетентісний підхід до навчання концентрується на ключових компетенціях і каже, що студенти повинні мати навички з верхньої частини класифікації, в той час як навички з нижньої – це лише перешкоди на шляху до верхнього рівня. Але дістатися до більш високих рівнів неможливо, не пройшовши нижніх рівнів, так само, як ви можете звести стіни будинку і поставити дах тільки після того, як побудували фундамент. Крім того, вивчення фактів і формул не зашкоджує перспективам студентів – всі великі уми мали гарну і міцну традиційну освіту.

Компетентісний підхід зазначає, що студенти повинні робити відкриття через досліди і самостійні експерименти, де вчитель виступає тільки в якості орієнтира і не дає правильних відповідей. Але дітям все одно потрібно знати важливі факти, наприклад, що Земля обертається навколо Сонця. Такий факт неможливо дізнатися тільки слідуючи інтуїції, він може бути доведений лише за допомогою наукового методу, який може пояснити тільки вчитель. Учитель може зробити це за короткий проміжок часу, щоб не витрачати життя учнів на віднайдення одного маленького факту із безлічі маленьких фактів, які повинні знати освічені люди. Однак метод, де студенти вчать самі себе, а викладачі виступають в ролі провідників, став одним з основ педагогічного підходу в Канаді.

До початку 1990-х в навчальних програмах середніх шкіл в Канаді говорилось, що студенти повинні знати певні факти. Це конвенційний метод, який протягом багатьох століть люди використовували як найкращий спосіб навчання. Навчальний план сьогодні говорить, що студенти будуть розуміти певні речі, і будуть використовувати декілька способів пізнання певних речей, але не будуть вивчати стандартний спосіб пізнання. Багато вчителів ігнорують тиск адміністрації з приводу переходу на цей підхід, особливо вчителі старших класів (high school), які, як правило, більш освічені, наприклад, в математиці. Коли науковці-педагоги говорять вчителям, “Ми хочемо, щоб ви дозволили дітям робити речі самостійно”, багато хто з вчителів думає “Ви жартуєте? Я буду робити те, що працює, тому що я знаю, що дітям буде потрібно в університеті”. Багато з вчителів початкової школи бояться математики і полегшено зітхають, коли хтось говорить їм, що “Новий спосіб викладання математики полягає в тому, щоб дитина сама робила відкриття”.

Через те, що вимоги університету досить високі, в якийсь момент школярі повинні почати вчитися за звичайним, а не компетентісним підходом. Але через компетентісний підхід, багато учнів 9-х класів не мають достатньо знань, і отримують навчальний шок. Відсутність навичок низького рівня і знань у 9 класі має також і довгострокові наслідки. Д-р Daniel Ansari (Університет Західного Онтаріо) в своєму дослідженні, як люди вивчають математику, ставив школярів у апарат МРТ, щоб побачити їх мозок при виконанні однорозрядної арифметики. Коли одній групі студентів задавали прості арифметичні задачі, реагувала їхня звукова пам’ять, – вони запам’ятовували таблицю множення і могли дати відповідь з пам’яті. У іншої групи було візуально-просторове мислення – вони уявляли задачу і її розв’язок в умі. Остання група учнів – розумніші, ніж ті, які запам’ятовують. Але учні, які запам’ятовують числа і розв’язки, набагато краще здали тест PSAT у 12 класі. Був дуже сильний зв’язок між заучуванням простих фактів учнями в 1-2 класах, і успішним закінченням середньої школи.

Дослідники когнітивних здібностей також виявили, що здатність виконувати ділення з позитивними цілими числами і дробами у 7 класі є найсильнішими відомими провісниками успіху в кінці 12 класу. В Канаді учні не починають арифметичні операції з дробами аж до 7 класу. Б’юся об заклад, в Україні ви робили це в 4 класі. Студенти в Сінгапурі, найкращі у математиці за світовими мірками, проходять цей матеріал у 4 класі. Ділення в стовпчик і запам’ятовування таблиці множення зараз виключені з навчальних планів більшості провінцій Канади. Отже, в Канаді ми не вчимо учнів тих речей, які є найсильнішими чинниками їх успіху в подальшому житті, саме в той час, коли вони повинні це вчити.

Наслідком нової навчальної програми є те, що в дослідженні PISA 2003-2012 рр. канадські результати істотно знизились (див. таблицю внизу). У Квебеку викладачі висловили незгоду і навчальна програма тепер знову викладає математичні навички звичайним методом. Тому результат Квебеку був досить стабільним.

Зниження результатів в математиці продовжилося в дослідженні PISA за 2015 р. Результати Канади у природничих науках і читанні в 2015 р. зросли з 2012 р., але залишаються нижчими, ніж у 2003 р.

Найбільш тривожні результати у дослідженні PISA-2012 – зміни в групах учнів нижче рівня 2 і вище рівня 4. Нижче рівня 2 це “математично неграмотні учні”, в Канаді ця група виросла на 3,7 відсоткових пунктів до 13,8% між 2003 р. і 2012 р. Рівні 5 і 6 є нашими майбутніми вченими і інженерами. Їх частка знизилася на 3,9 пункти до 16,4%. Найгірші зміни в обох групах були в Альберті і Манітобі – колишніх важковаговиках канадської середньої освіти.

Два найбільш важливі предмети для відкриття дверей в подальшому житті – це структура мови і математика. Якщо у вас немає цих основних навичок, це означає, що перед вами зачинили двері в майбутню кар’єру. Якщо ви починаєте вчити дітей цих навичок у звичайний, а не новітній, спосіб у віці 14 років, вони не стануть тими, ким могли б стати, якби ви почали вчити їх таким чином у віці 6 років.

Компетентісний підхід до освіти шкодить знедоленим студентам найбільше. Студенти з хороших сімей, наприклад сімей, які приїхали з України, чиї батьки знають, що таке гарна освіта, вчать математику на кухні. Різко зросла галузь репетиторства – вона не може задовольнити попит. Якщо раніше у Канаді з репетиторами переважно займались ті, хто відставав, то зараз мусять займатись усі, хто хоче отримати гарну шкільну освіту.

У Канаді є кілька першокласних університетів, які дають освіту дуже високого рівня. Але через низькі шкільні стандарти багато університетів змушені знижувати свої стандарти. В Університеті Манітоби йдуть розмови про вступні іспити з математики на математичні спеціальності для нинішніх студентів. Коли у суспільстві всі добре освічені, це створює краще середовище, люди можуть працювати на кращій роботі і виконувати роботу краще, покращується медицина, мистецтво і т.д. Суспільство з обмеженою кількістю добре освічених людей не буде розвиватися настільки ж успішно”.