Новий Шлях.
Під час 5-го З’їзду українських журналістів Північної Америки, який пройшов у травні на оселі Союзівка у штаті Нью-Йорк, Новий Шлях поговорив з одним з найбільш визнаних у світі українців, д-ром Любомиром Романківим. Д-р Романків – співвинахідник пристрою, який уможливив існування сучасних комп’ютерів – магнітної мікроголівки для жорсткого диску. Крім того, д-р Романків – автор і співавтор понад 65 патентів, володар численних відзнак і медалей за винаходи та досягнення. У березні 2012 року Любомир Романків був введений до Зали національної слави США, в яку також внесені лише дев'ять інших винахідників (серед яких Стів Джобс).
Пан Любомир вже 53 роки працює у компанії IBM. Останні роки принесли багато новин із царини створення штучного інтелекту – компанія IBM, зокрема, представила комп'ютерну систему штучного інтелекту IBM Watson, яка відповідає на питання, задані природною мовою. Саме про перспективи, можливості і загрози штучного інтелекту ми і поговорили з д-ром Романківим.
Новий Шлях: Наскільки розвинеться штучний інтелект у найближчому майбутньому, і чи замінить він людей у деяких професіях?
Любомир Романків: Це станеться не швидше, ніж за 5-10 років. Штучний інтелект є зараз в початкових стадіях і його ще треба дуже багато розробляти, щоб розпрацювати його до рівня, де він буде повністю використовуватися. Він має величезні можливості і можливо, що людина буде заступлена у великій мірі штучним інтелектом. Такі люди, як я, працюють над цим і слідкують, щоби не створювалися труднощі для людей, які не є на високому рівні у науковому плані. Але це прогрес і світ прогресує в ту сторону і можливо, колись станеться так, що ми будемо менше працювати, не усі люди будуть затруднені. Дуже цікаво, що коли б не конкуренція між фірмами, які розробляють штучний інтелект, то я не думаю, що прогрес тут так швидко би просувався. Бо усі розробники віддають собі звіт, що штучний інтелект веде до до певних проблем, до безробіття. Якби конкуренція не була така велика, то фірми би хотіли це трохи відкласти і розпрацьовувати повільніше.
Зараз прогрес іде дуже швидко. В розробці є cognitive computing, або комунікація людини з комп’ютером з допомогою спілкування комп’ютера з різними сенсорами, які ми можемо долучити до нашого тіла. За 5-10 років можна буде “обліпити” людину різними сенсорами і якщо ваше тіло починає не так працювати, то сенсори передають інформацію вашому телефону, а телефон передає це вашому лікарю, і він буде в тій хвилині знати, що вам потрібна поміч, навіть якщо ви не будете того знати. Я зараз особисто над цим не працюю, але мої колеги працюють. Вже є певні кроки в сторону цього. Через 5 років будуть перші спроби, а через 10 років то вже буде невідлучною частиною життя, як телефон. Але комп’ютер ніколи не заступить людину, бо він не може генерувати і висловити емоції.
Новий Шлях: Чи науковці зараз замислюються над ризиками, які несе в собі штучний інтелект?
Любомир Романків: Про то багато не говориться. Науковці дивляться, як вони можуть збудувати штучний інтелект. Вони не замислюються дуже багато над тим, які будуть наслідки. І то є питання, яке я порушую, що кожний поступ автоматизації є дальшим занетрудненням людей. Будуть люди, які будуть з дуже високими знаннями технологій, і ті, що з малими знаннями технологій. Ті останні будуть мати дуже малі можливості праці, а тих, що посередині, – не буде. То є мої особисті думки і це рідко кого турбує. Я дивлюсь на ті речі, які я винайшов для зчитування і запису інформації на дисках. Коли я починав, то ми мали десь 5 млн. інформації на кв. дюйм. Зараз ми це збільшили в 6 порядків і зараз доходимо до 1 трильйона. І те, що колись ви могли мати на 10 дисках, які стояли коло вашого столу, ви зараз маєте на диску діаметром один дюйм. Так, це помагає шалено поступу технології, але і рівночасно має свої наслідки, які варто передумувати. Повинно бути якесь тіло, яке має то все передумувати і дивитися на то не так, як компанії на це все дивляться, “чим я скоріше то зроблю, тим випереджу іншого і переберу у нього ринок збуту”.
Новий Шлях: Тобто, держава про це не думає?
Любомир Романків: Думають, але рідко хто про то говорить. Кожен думає, “як швидко я можу перемогти мого приятеля”. І колись це було тільки в Америці таке, а зараз це і Китай, і Японія. З Японією конкуренція не є така тяжка, бо ми можемо домовлятися, а з Китаєм конкуренція є шалена і там вони на наслідки не дивляться, вони лише хочуть, щоб їхня країна була попереду. Вони не будуть дивитися, чи автоматизація пошкодить людству, а лише будуть робити те, що потрібно їх країні для домінування у світі.
Новий Шлях: Але це сценарій, який описаний у фільмі «Термінатор», що люди самі собі створили загибель. Як ви оцінюєте імовірність такого сценарію?
Любомир Романків: Це дуже поважна ситуація, бо це реально. Подивіться, яким швидким темпом зростає людське населення. За останні 20 років більше як 2 млрд. людей з’явилось. А за наступні 10-20 років знову буде на 2 млрд. більше, які будуть всі між собою конкурувати. Зараз наука почала сильно рости і вже відбулося заломлення тої кривої, де вона починає рости таким темпом, що її контролювати майже неможливо. І тут є вибір – або ми візьмемо науку під контроль, або дійдемо до якогось катаклізму, що може знищити цивілізацію, якою ми її знаємо. Це може статися в цьому столітті. То є мої особисті думки і такі питання, які мене турбують як людину.
Ми зараз маємо думати про те, як затруднити тих всіх людей, які будуть заступлені машинами. Бо інакше, як ми будемо давати їм забезпечення? Зараз держава дає забезпечення, бо вона збирає податки з тих, хто працює, а їх є досить багато. А як тих людей буде щораз менше, а тих, кого ми мусимо утримувати, буде більше, то буде проблема. В Америці зараз передбачують, що social security може закінчитися вже в 2025 році, і вже не буде можливості виплачувати старечу пенсію тим, які платили регулярно свої податки. Канада себе краще влаштувала, бо не зробила так, як Америка, що все йде до державної каси і та лише платить звичайні відсотки, які їй доручили. В Канаді ці social security вкладені в у компанії, які ростуть. Отже, канадська система social security буде існувати до 2070-2080 року, а якщо будуть над нею економісти добре працювати, то і довше. А в Америці – тільки до 2025-2030 року. Це все є дуже радикальні речі, про які небагато говорять, бо то є питання конкуренції, аби більше заробити. Наприклад, цього року наша фірма мала менший дохід, ніж у минулі роки, тому зараз на нас є тиск і ми маємо щось нове винаходити, щоб якнайшвидше наші прибутки збільшувались.
Америці важко конкурувати з рештою світу. У Китаї платня 20%-25% того, що тут платять. І останні 25 років Україна робила величезну помилку замість того, щоб робити те, що Китай. В Україні є дешева людська праця. Замість того, щоби робити роботу для американських чи європейських фірм, вони просто тратили час на все інше. Україна стала великим експортером науковців, тому що там наука дуже високо стоїть, замість ту науку використовувати і робити роботу в Україні. Як ви поїдете до Каліфорнії, там спеціалісти по ІТ на 14 з України. А якби вони сиділи в Україні і працювали для Америки, то було б дешевше і ті гроші лишалися б в Україні.
Я говорив про це з ректором Корейського Технологічного Інституту і він висловив мені їхню стратегію. Південна Корея тому 30 років зробила плян росту країни. Вони давали стипендії студентам на 5 років їхати за границю, але зобов’язували їх після 5 чи 10 років їхати назад у Корею. До того вони плекали серед студентів почуття любови до своєї Батьківщини і відповідальності за свою Батьківщину. Я бачу корейських студентів, які працюють у Америці 5 років, а потім повертаються додому із технологіями і зв’язками. Багато з тих, хто повернувся, є професорами в університетах, а інші включилися в працю в наукових та інженерних фірмах. Вислід цього є нинішнє корейське чудо, яке веде технологічно в світі. В Україні ж, навпаки, ніхто не запрошує студентів та науковців, які поїхали на Захід, повертатися і обіймати провідні посади в освіті, науці та бізнесі.
Передрук статті у електронних виданнях заборонений, дозволяється лише публікація перших чотирьох параграфів з посиланням на джерело. 
New Pathway
Share on Social Media
