Дитяча Сторінка: зимові забави

    Почитайте дітям…

    КАЗКА ПРО ЗІРОНЬКУ

    Якось усі зорі небесних просторів зійшлися разом, щоб своїм різнобарвним багатоголоссям співати величальних пісень во славу Бога-Отця. І було їх сила-силенна – понад мільярди. Їх спів зачаровував усю вселенну. Милозвучні хорали долинали у найдальші куточки неба, наповнюючи усе створене урочистою радістю.

    Однак серед цієї барвистої безлічі зірок загубилася одна зовсім непомітна крихітна Зіронька. Її серденько огортав сум, бо котрась із поважних зірок застерегла її:

    – Ти не заслужила співати разом з нами, великими зірками. Мусиш спочатку вирости, аби стати гідною славити Бога.

    Зіронька дуже зажурилася. А що почувалася втомленою, то присіла на пухнастій кучерявій хмаринці і гірко заплакала. Саме у цей час Господь переходив небесними коридорами. Він помітив маленьку і поцікавився, чому вона плаче. У відповідь пролунав біль душі.

    – Великі зорі не дозволяють мені разом з ними прославляти Бога. Я залишилася одна-однісінька! Господи, поверни мене до матері. Я дуже тужу за рідною домівкою.

    Богові сподобался Зіронька. Вона була якоюсь особливою і надзвичайно ніжною. Йому столо жаль крихітки. Та Він не встиг й слова промовити, як Зіронька розридалася:

    – Я хочу повернутися до мами!

    Господь довго пояснював крихтіці, що й інші зорі теж не мають матері, а лишень Його одного – Отця. Потім Він обережно взяв її на руки, а вона, міцно пригорнувшись до цього, продовжувала схлипувати. Та коли Бог-Отець почав її ніжно і лагідно колисати, вона спершу тихесенько, а потім щоразу впевненіше і голосніше заспівала. Її дзвінкий милозувчний голос поволі вплітався у могутній хор великих зірок.

    Згодом Зіронька знову засумувала:

    – Усі діти мають матерів, і я також хочу мати.

    Отець мовчав, і Зіронька прошепотіла Йому на вухо:

    – Будь мені матір’ю. Вона подарувала Богові свій поцілунок, і від цього її оченята заіскрилися щастям. Так Бог став для неї матір’ю і залишився понині.

    * * *

    Коли в душу ненароком закрадеться смуток, згадай собі історію про зажурену Зіроньку.

    Роман Завадович


    Поради батькам

    Зимові забави на свіжому повітрі

    Зимові рухливі ігри на вулиці для дітей цікаві та корисні, але вимагають контролю з боку дорослих, щоб дитина не переохолодилася і не захворіла. Рекомендується чергувати активні ігри з більш спокійним проведенням часу на свіжому повітрі.

    Естафета на санчатах

    Коли на вулиці невеликий морозець і сніг весело поскрипує під ногами, можна провести естафету для дітей на природі. Зробити її більш захоплюючою допоможе незвичайний спосіб пересування на санчатах – за допомогою лижних палиць. Для цього знадобляться санки, лижні палиці та прапорці за кількістю команд. Діти діляться на команди по 3-4 дітей і займають позиції на трасі. Учасники стартують, стоячи на санчатах в повний зріст або на колінах і відштовхуючись лижними палицями. По мірі проходження траси учасники передають одне одному естафету – прапорець. Перемагає команда, що першою досягне фінішної смуги.

    Перегони на санчатах

    Варіацією санної естафети для дітей взимку є перегони на санчатах, у яких використовуються найнеймовірніші способи пересування: традиційне катання парою, самостійне пересування на санках сидячи верхи і відштовхуючись ногами або лежачи на животі та відштовхуючись руками. Такі активні зимові ігри для школярів чудово розвивають силу і витривалість.

    Гра “Взяття фортеці”

    Ця забава – прекрасний варіант зимової активної гри на вулиці для школярів, що дозволяє спрямувати невгамовну дитячу енергію в конструктивне русло, а також розвинути спритність і відчуття рівноваги. В якості фортеці виступає невисокий сніговий пагорб з пласкою вершиною, на якій розташовуються 2-3 дітей – захисники фортеці. Інші діти виконують ролі нападників, завдання яких – зіштовхнути захисників з вершини фортеці.

    Адаптувати цю зимову гру можна і для хлопців – використовуючи сніжки, за допомогою яких команда нападників вибиває захисників з фортеці. Одне попадання вважається пораненням, два – повністю виводять з ладу захисника.

    “Сніжки”

    Які зимові ігри на свіжому повітрі можуть обійтися без улюбленої забави багатьох поколінь – сніжок? Поєднати приємне з корисним і зробити дитячі зимові ігри на вулиці більш безпечними допоможе ця гра. В якості мішеней використовуються намальовані кола на паркані або стіні будівлі. Щоб ускладнити завдання, можна запропонувати метання сніжок на час або по черзі правою і лівою рукою. Змагатися у влучності також можна шляхом збивання розставлених на невисокій стінці або сніжному валу цілей.

    “Слід у слід”

    Відмінним варіантом рухливої та в той же час досить мирної зимової гри для дітей служать незвичайні наздоганялки “слід у слід”, грати в яку можна на свіжому снігу. Умова гри: той, хто наздоганяє, повинен переслідувати втікача, ступаючи строго слід у слід.

    Перетягування санок

    Веселі зимові ігри та забави не виключають спортивних змагань на кшталт перетягування каната. Особливості погоди дозволяють дещо урізноманітнити умови змагання і перетягувати не канат, а один одного, сидячи на санках. Для гри знадобиться пара санчат, мотузка і намальоване коло, діаметром приблизно 1 м. Санки з’єднуються мотузкою і встановлюються по обидві сторони від кола. Суперники сідають на санки і за командою намагаються втягнути санки супротивника в коло, при цьому дозволяється тільки відштовхуватися ногами від землі, не допомагаючи собі руками.

    Формуючи програму зимових розваг для дітвори, пам’ятайте, що прогулянка на свіжому, морозному повітрі обов’язково повинна включати не тільки активні, але і більш спокійні зимові ігри для дітей на вулиці, такі як ліплення сніговика або малювання янгола на снігу.

    https://pustunchik.ua/ua/games/podvizhnyye-igry/zymovi-igry-na-svizhomu-povitri-dlia-ditei


    ГРУДНЕВИЙ СОН

    Де в казкові світлі шати
    Одягнулися Карпати, –
    У долинах під горою
    Ходить сон терпкий зимою,
    Сплять смерічки, сплять ялини
    В снігових м’яких перинах.
    Сплять ставки, озера сині,
    Спить струмочок у долині,
    Сплять дерева при дорозі,
    Десь ведмідь куня в барлозі.
    Задрімали полонини
    І вузькі гірські стежини.
    А кому це там не спиться?
    Хто нікого не боїться?
    Хто бреде між сніговими
    Володіннями своїми?
    Хто тріщить, рипить, ламає,
    Білі ковдри напинає?..
    Ходить-бродить верболозом
    Той, що звуть усі Морозом.

    Василь Губарець


    Сторінку підготувала Оксана Левицька
    Комітет Рідного шкільництва Дирекції УНО Канади

    Друкується за підтримки Фундації УНО