Належить вже до похоронних трафаретів, що «з особою Ікс відійшла у вічність ціла епоха». Та у випадку Віри Ке – це справді так. І то не тільки тому, що вона проторувала нові шляхи для жінок у етнічній журналістиці в Канаді, чи вкидала проблиски людяності і гумору між войовничі полемічні шпальти еміграційної гризні.
А також тому, що вона однією з наймолодших брала творчу участь у культурному житті «Плянети Ді-Пі» (а конкретно на материку Ляндек, в австрійському Тиролю) і залишила про це музичну пам‘ятку – танґо, в якому журба і радість обнялись.
Серед скелистих Альп «коли в бараках вже притихли сварки й крики – приходиш ти, мій сон ясний, сліз жемчуги спадають з вій…». Повний контраст між прозою скитальських буднів і лірикою любовного танґо: «І крізь вікно затарасоване харчами – немов міраж, портрет з пастель – троянда біла.»
Саме це вміння бачити життя у свойому розмаїтті відрізняло Віру Ке від своїх більш двовимірних колег по перу. А відчути це вміння (і епоху!) музично можете на YouTube, пошукавши «Танґо Ді-Пі» (виконує Лев Іщук, музичний супровід Богдана Весоловського).
ерве
Share on Social Media
