Новий Шлях.
З часу нашого інтерв'ю про реформу освіти в Україні з відомим освітянином канадського походження Михайлом Винницьким пройшов рік. За цей рік в Україні змінився Міністр освіти і ми поцікавились у д-ра Винницького, як за цей час просунулися реформи у цій галузі і в Україні в цілому.
М. Винницький: У особі Лілії Гриневич Україна отримала першого за часи Незалежності Міністра освіти, який походить зі шкільної освіти. Попередній Міністр, Сергій Квит, зі своєю командою дуже багато зробили для вищої освіти. Лілія Гриневич до того була депутатом Верховної Ради і головою Комітету з питань освіти, відповідно вона була задіяна в усіх змінах, які відбувалися у вищій освіті. Але перед тим, як вона стала депутатом, вона була відповідальна за впровадження системи Зовнішнього Незалежного Оцінювання в Україні, а ще до того вона була директором школи. Так що вона славиться тим, що розбирається в проблемах школи.
І Міністерство відразу взялось за реформування системи шкільної освіти, насамперед за перший, другий і частково третій класи. Це важливо, тому що програма цих класів мало змінилась з радянських часів. Отже, в найкоротший термін заборонили використання червоних чорнил вчителями в учнівських зошитах і взагалі оцінювання в 1-2 класі, бо вважається, що психологічно ще трошки зарано. Вичистили рудименти радянської системи, наприклад, до цього року в 1 класі продовжувався “урок дружби народів”, де дітки вчили пісеньку “пливем по Волзі” про вічну дружбу між Україною і Росією. Цього вересня діти почали вчитись за новими програмами та інструкціями.
Планується, що з вересня 2017 року буде впроваджена концепція нової 12-річної школи. Буде розвантажена шкільна програма, бо зараз в програмі є багато предметів, які себе дублюють, або просто забирають багато непотрібного часу. Я часом щось питаю у наших дітей, а вони кажуть, що вже чули це на іншому предметі. Наприклад українські мова-література можуть дублюватися, предмети “Я і Світ” і “Безпека життєдіяльності”, деякі предмети були впроваджені досить хаотично і часто не узгоджувалися між собою.
Отже, реформа школи дуже сильно прискорилась. Але реформа університетів не можу сказати, що заморозилась, але вона дуже сильно сповільнилась. Може це і добре, бо не можна весь час ставити кобилу попереду воза, треба починати з початку, тобто зі шкільної освіти.
Минулого року ми говорили про якість викладання точних і природничих наук в Україні та Канаді. З цими науками в Україні є кілька проблем. В школах є дуже сильно занедбана матеріальна база (лабораторії і тд). Наприклад, наш син навіть в Києві хімію вчить виключно по книжках, без дослідів. Але програма фізики, хімії і математики залишилася досить інтенсивна ще з радянських часів. У той же час, чи потрібно, щоб діти настільки поглиблено знали математику чи фізику? Імовірність є висока, що ці предмети будуть розвантажувати, але, можливо, не до тої міри, що в канадській середній школі. Чи не найбільша проблема у якості викладання цих предметів те, що зараз в Україні вчителі математики є або пенсіонери, або ті, які не могли вступити в університет на будь-яку іншу спеціальність, тому що сьогодні ніхто не хоче поступати на вчителя математики або фізики.
Новий Шлях: Як планується піднімати престиж професії вчителя?
М. Винницький: Престиж професії вчителя можна підняти двома способами. Перший – треба підняти зарплати вчителів, які на сьогоднішній день є просто жахливі. В селі ще можна вижити на таку зарплату, але на 3-4 тис. грн. я не уявляю, як людина може жити в Києві. Крім того, деградація професійного рівня вчителів заставляє зробити певну чистку. Зараз обговорюється варіант зробити за прикладом Азербайджану, де всі учителі країни в один день пройшли тестування. Ті, хто його пройшли, отримали в 3 рази більшу зарплату, а тих, хто не пройшли, не звільняли з роботи, просто їм не підвищили зарплату. Потрібна також нова програма підготовки вчителів. В Канаді майбутній вчитель спочатку має закінчити ВА, а тоді поступати в teacher’s college. В Україні людина у 18 років поступає в педагогічний університет і через 4 роки стає вчителем. Це занадто рано і ця освіта у нас, на жаль, є не на відповідному рівні.
Новий Шлях: Як відбувається перехід на опорні школи на селі?
М. Винницький: Минулого року в якості експерименту було створено 25 опорних шкіл по Україні, цього року буде набагато більше. Для того, щоби діти дісталися до тих шкіл, покращуються дороги, купуються автобуси. Деякі батьки були проти переведення дітей з маленьких сільських шкіл у опорні, але вони починають розуміти, що якість опорних шкіл є значно краща.
Новий Шлях: Навіть дороги задля цього почали ремонтувати?
М. Винницький: Так. Одна з речей, яка відбулась за останній рік, – бюджетна децентралізація. Багато грошей, які колись контролювалися Києвом, сьогодні перейшли до місцевих бюджетів, громади тепер мають гроші на дороги. І кращі мери з цього скористались.
Новий Шлях: Звучить так, начебто освіта зараз лідирує в Україні за темпами реформ.
М. Винницький: Я б не сказав, що освіта сьогодні є лідером щодо темпів впровадження реформ, хоча зразу після Майдану саме так було. Реформи відбуваються в багатьох різних місцях, але еволюційним способом. Наприклад в освіті можна було сказати, “з завтрашнього дня всі будуть вчитися 12 років, всіх вчителів відправляємо на переатестацію, а половину звільнимо”. А де взяти нових людей, і що робити з тими звільненими?
Найбільш кричуща галузь, яка не змнюється, це є судова влада. В економіці реформи діють – олігархи, якщо такі взагалі ще залишились, дуже сильно послабили свої позиції. І це є величезна зміна в результаті Майдану. І хай би хто мені говорив, що Порошенко – олігарх, давайте порівняємо, що було за часів Кучми і Януковича, і як виглядає економіка сьогодні. Останній з олігархів, який залишився, це Коломойський і це питання з ним обговорюється дуже серйозно. Піднімається малий і особливо середній бізнес. Ми бачимо дуже серйозні зрушення в аграрному секторі, ще більші зрушення в ІТ секторі. Ми маємо децентралізацію і піднімаються міста України. За Львів вже давно говорять, але нова зірка на обрії, це Івано-Франківськ, активісти, які забралися в т. зв. Тепле Місто. Вінниця стала неймовірно цікавим містом, дуже рекомендую всім туди поїхати і подивитися не тільки на фонтани, а як працюють трамваї, як виглядає мерія і взагалі як облаштоване місто. Я дуже часто їжджу на схід, в Слов’янськ, Краматорськ. Це міста, які, пережили жахіття, але вони зараз піднімаються також. Люди на місцях живуть бідно, але вони почали брати справи в свої руки – займатися утепленнями своїх будинків, формувати т. зв. ОСББ, мери почали направляти дороги. З таких маленьких речей все і починається. Ми дуже часто любимо негатив і насправді того негативу дуже багато, але ми забуваємо за тим негативом позитивні речі. Тих речей є багато в освіті, в державних закупвлях, в децентралізації, в новій системі обрання на державну службу.
Новий Шлях: Ви згадали, що зараз почав сильно розвиватися середній бізнес. Можете навести приклади?
М. Винницький: У Львові компанія Троттола, яка має 2 тис. людей, які шиють одяг для Next, Zara, інших брендів. Можу також згадати про одну київську компанію, яка недавно виграла фінансування на 1.2 млн. євро на розробку програмного забезпечення для фірми, яка виробляє мікроелектроніку для сонячних батарей. Тобто у цьому спектрі від пошиття одягу до дуже високої технології, пов’язаної з енергоефективністю і сонячною енергетикою, і у всьому, що між ними відбувається великий розвиток. Але, на жаль, найбільша проблема в Україні є те, що люди не вміють продавати і рекламувати себе. І загалом українці не люблять говорити про історії успіху. Нам потрібно більше про це говорити, бо насправді їх є дуже багато. І те, що Україна пережила за останні 2-3 роки, мене дуже сильно надихає. Наші історії успіху мають потенціал не те, що змінити Україну, а всю Європу, а то і цілий світ.
Share on Social Media
