Нова українська хвиля: мистецтво нестандартного

    Сергій Кудрявцев для Нового Шляху – Українських Вістей, Торонто.

    Ми звикли думати про Революцію Гідності як явище соціально-політичного характеру. Хтось вважає, що Майдан – це національно-визвольний рух, для когось протести тих років були проявом незгоди з несправедливою та корумпованою системою влади. Та Революція Гідності стала спусковим гачком не лише для змін в політиці. Майдан у культурному вимірі – це революція студентів, інтелектуалів і просто зрілих та успішних людей проти тітушек, гопників і люмпенів. Саме під час Майдану визріло нове українське мистецтво, яке у вигляді народного креативу, нового кінематографу, літератури і політичного плакату відобразило революційні реалії.

    Майдан став каталізатором політичного мистецтва, в якому більше немає місця псевдопатріотичному пафосу і банальності. Майданне та пост-майданне мистецтво створюється для розумних, стильних, соціально активних інтелектуалів, воно чіпляє за живе. Одним з найяскравіших та найвідоміших митців, які з’явилися на гребні революційної хвилі, є Андрій Єрмоленко – художник та дизайнер, учасник багатьох виставок, автор серій політичних плакатів, розробник шевронів для українських військових підрозділів, громадський діяч.

    Андрій Єрмоленко народився 24 січня 1974 р. у місті Києві, закінчив Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, хімік за фахом, працював в Інституті колоїдної хімії над захистом дисертації. Три роки віддав викладанню у середній школі. З його слів, професія учителя – одна з найцікавіших професій у світі. Але бажання малювати, яке він мав з дитинства, виявилося сильнішим за перспективи займатися науковою діяльністю. Таким чином, захоплення поступово переросло в роботу.

    Професійний шлях художника та дизайнера Андрій почав з роботи в телекомунікаційній компанії «Lucky.net» у 2000 р., пізніше продовжив працювати в друкованих виданнях «Час.ua», «Профіль», з 2007 року по теперішній час – арт-директор журналу «Українській тиждень». Брав участь в анімаційних проектах СТБ та 5-го каналу, учасник групи «Союз Вольних Художників». За його участю проходили виставки в Києві у Мистецькому арсеналі (Art Kyiv contemporary 2011), Музеї сучасного мистецтва (2013), також у Сумах (Галерея 21, 2012), Одесі (ЕЦСІ, 2013), Львові (арт-клуб «Сало», 2011 та 2013) та ін.

    Андрій Єрмоленко працює в техніці «digital art», максимально використовуючи цифрові технології при створенні картин. Одним з головних мотивів творчості художника є руйнування стереотипів щодо того, яким має бути справжнє українське мистецтво, в чому полягає його «українськість». Бунтарська серія робіт, які зображають Тараса Шевченка у незвичних для нас образах – героя коміксів Супермена, Будди, співробітника ДАЇ, Елвіса Преслі тощо – повністю руйнує традиційне уявлення про великого українського поета як відлакованого іконописного ідеалу, генія і страждальця батька Тараса, покритого рушником з традиційною вишивкою. Культ Шевченка, не підкріплений хоча б елементарним знанням його віршів, мав би, на думку Андрія, образити поета. Натомість Тарас Григорович, окрім того, що він був генієм, був ще й просто живою людиною, що і намагається донести Андрій своєю творчістю. Широка публіка вперше побачила такого Шевченка на Хрещатику під час Майдану.

    Художник кидає виклик стереотипним образам українського – сало, шаровари, вареники, гопак; в той же час критикує культуру низької якості, несмаку і примітивізму, замішану на пост-радянському періоді середини 90-х. Так виникає серія картин «бандитів з 90-х», яка фіксує образи тих часів у гіперболічній формі. Він приймає участь у проекті «Жлобологія», що досліджує та висміює суспільство, в якому домінують примітивні, агресивно-тваринні парадигми соціальної поведінки індивідів, яких ще прийнято називати жлобами, гопніками та рагулями. Цікавою є також серія «Мама Анархія», незвичний образ напівзабутого героя Нестора Махна, натхненний розповідями рідної бабусі художника, яка бачила цю цікаву історичну особу на власні очі. Андрій – представник сучасної міської культури, інтелектуальної, креативної, не спотвореної декоративністю та псевдоавтентичністю ідеологізованої культури села – зімітованої, зкопійованої, стилізованої, але професійно рафінованої, в стилі чисельних гуртів народних співів і танців, або ж блазнево-принизливої, на кшталт «Кроликів» чи Вірки Сердючки.

    Темою, яка принесла художнику неабияку популярність, є політика, виражена в образотворчому мистецтві плаката. Серія антиросійських плакатів, присвячених Чемпіонату світу з футболу 2018, викликала резонанс в самій Росії, їх навіть показали у російських ЗМІ, а один з плакатів, на якому зображений футболіст, що збиває м’ячом літак, надрукувала пошта Нідерландів у якості поштової марки. Графічно плакати схожі з офіційною символікою чемпіонату, але свідчать, що Мундіаль був побудований на крові. На ілюстраціях зображені збитий Боїнг МН-17, бомбардування в сирійському Алеппо, отруєння Скрипалів, українські політв’язні тощо. На створення цієї «футбольної» серії надихнуло Андрія оголошення голодування Олега Сенцова. Намагаючись самотужки протестувати проти проведення чемпіонату, Єрмоленку вдалося зробити небайдужою широку аудиторію і привернути увагу мас-медіа до цієї теми. В чисельних інтерв’ю він відкрито визнає, що Росія для нього – ворог, який веде масштабну підривну діяльність проти України. Саме тому він закликав своїми плакатами не дивитись Мундіаль 2018 та бойкотувати це дійство, замазане кров’ю жертв російської зовнішньої політики.

    Добре відомі також логотипи та шеврони, розроблені Андрієм для добровольчих загонів, що боронять Україну від ворожої агресії. А почалося все з Майдану, коли Андрія як фахівця з геральдики і досвідченого розробника логотипів попросили зробити нашивки для Другої сотні. Робота виявилася вдалою, тому потім почали замовляти і інші. Найвідомішим є шеврон «Укроп» – слово це є неологізмом в українській мові, придумане сепаратистами для позначення української нації з метою її приниження. Але художнику вдалося так обіграти і назву і графічне зображення, що завдяки йому цей негативний неологізм здобув серед військових нового, тотемного значення як «УКРаїнській ОПір”. В подальшому логотип кропу почала використовувати одна з політичних партій, після чого шеврон втратив популярність.

    Варті уваги й інші роботи художника, які не мають політичного контексту. Так, наприклад, серія гербів українських міст «United colors of Ukraine» разом з тризубом і кримсько-татарським символом являє собою серію принтів на футболках та поєднує чудові вишукані орнаменти, місцеві особливості міст та цілком мирний неагресивний характер малюнків. Художник також створив серію покемонів – він намалював поета Тараса Шевченка та філософа Григорія Сковороду в образі цих симпатичних кишенькових монстрів, яких за задумкою відомої японської гри, треба чомусь ловити.

    В цьому році у Львові побачила світ українська поштова марка, дизайном якої стала ілюстрація Андрія Єрмоленка, присвячена підтримці Олега Сенцова та інших українських політичних в’язнів в Росії. Автором цієї ідеї виступив один відомий львівських журналіст, який не вперше випускає поштові марки подібного характеру. Головним мотивом, що послугував для випуску марки на цю тему, є привернення уваги світової спільноти до проблеми утримання незаконно засуджених російською владою українців. А одною з останніх робіт художника стала особлива листівка, підписана митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. Ці листівки відправляються в московські тюрми нашим хлопцям-морякам, затриманим в результаті Керченської кризи та іншим українським політв’язням, що незаконно утримуються в неволі російським агресором.


    Епатажний, яскравий та непередбачуваний художник і дизайнер Андрій Єрмоленко відкриває глядачеві нове нестандартне бачення українського мистецтва. Його творчість – виклик як «канонічній» малоросійській псевдофольклорній культурі, заснованій на неіснуючих зразках, так і вульгарній русифікованій субкультурі мас, культурі побутової агресії і споживання. Він бачить події останніх років як боротьбу старого, низькопробного, «тітушного» з новим, сучасним, інтелектуальним. Справжній патріот України, Андрій своїми творами надихає інших на подальшу боротьбу. «На Майдані всі прокинулися – стало соромно не поважати себе за те, що ти українець» – його власні слова якнайкраще характеризують художника та підсумовують його шлях у мистецтві.

    SHARE