Напередодні Нового Року видання Новий Шлях – Українські Вісті взяло інтерв’ю в українського філософа Сергія Дацюка, в якому ми спробували підвести підсумки року, а також періоду після Революції Гідності і 28-ми років Незалежності України в цілому.
НШ-УВ: Оцінки результатів реформування України за роки після Революції відрізняються – влада говорить про те, що проведено більше 140 реформ, а дехто говорить, що остання справжня реформа в Україні відбулась на початку 1990-х, коли були приватизовані квартири. Яка ваша оцінка реформ за останні роки?
Сергій Дацюк: Результат реформ оцінюється за зміною економічного стану народу, критерій кількості реформ тут недостовірний. Економіка України і досі потерпає від монополізму олігархії, продовжується олігархічне здирництво – тарифи встановлюють, які хочуть і коли хочуть, причому під диктатом МВФ. МВФ вимагає припинити олігархічну корупцію в сфері енергоносіїв, а уряд говорить народу, що МВФ вимагає підняти ціни. Це напівправда, бо насправді МВФ каже, «якщо ви не можете припинити корупцію, якщо у вас таке дороге видобування енергоносіїв і доставка їх до населення, тоді піднімайте ціну». Крім того, фактично упосліджений середній клас – не він виступає політично активною частиною суспільства, не він є основою економіки. І найбільш суттєва річ в плані реформ – це недовіра до влади. Якби довіра до влади зростала, або принаймні була на тому ж рівні, як після Майдану, можна було би говорити про якісь реформи. Сьогодні довіра до влади впала фактично до нуля. Це результат відсутності не тільки економічних, а й інших реформ – правової, судової, медичної, військової і тд.
НШ-УВ: За часи Незалежності Україна перепробувала дуже різних керівників і пройшла шлях від червоних директорів до комсомольців до бухгалтерів до нафтогазових спеціалістів до відвертих бандитів до олігархів і тепер до іноземних технарів і представників діаспори; представників фактично усіх регіонів – дніпропетровських, сумських, донецьких, вінницьких, львівських; спочатку вихідців з села, тепер вихідців переважно з міста; і старих, і молодих; з досвідом існуючої системи, так і з поза цієї системи. Пройшло 2 революції і вже майже 28 років. А навести елементарний порядок так і не вдалось. Які ж тоді керівники потрібні Україні?
Сергій Дацюк: Повинна працювати система, а не люди. Як у Сполучених Штатах – прийшов Трамп, щось він навіть руйнує на міжнародному рівні, відмовляється від угод, але економіка продовжує працювати, система пережує будь-якого Трампа. В Україні не було створено систему. Така система повинна насамперед передбачати самостійність країни – не входити в Європу, не підкорюватись Росії, приймати самостійні рішення. Друге – наявність довгострокової продуманої стратегії. Третє – інноваційні кроки у кількох галузях. Наприклад, у сільському господарстві, металургії та хімії, де є кошти і можливість для інновацій. А що відбулося? Дали олігархам металургію, ті її занедбали, окрім незначних інновацій. У хімії олігархи заробили на енергоносіях і вивели гроші в офшори, жодних інновацій. У сільському господарстві трохи менше монопозізму і тут хоч якось середній клас розвивається, у цьому році Україна отримала надзвичайно великий урожай. Але ми могли би виробляти с-г продукції втричі більше.
НШ-УВ: А хто ж створить таку систему, якщо суспільство і досі не може народити лідерів, які б навели елементарний порядок?
Сергій Дацюк: Є кандидати в президенти, яка зараз розпочали широкоформатні суспільні дискусії із залученням надзвичано широкого кола експертів для розробки системного курсу в економіці, політиці, гуманітарній і безпековій політиці. Такого не було перед жодними виборами, це – якісна зміна. На тлі недовіри до влади шукаються системні способи змін.
НШ-УВ: Вам це не нагадує ситуацію після Революції, коли теж у владу прийшло багато представників громадськості і консультантів, які були неформальними, сиділи з лаптопами по кав’ярнях і ходили по міністерствах у в’єтнамках, а результат у багатьох випадках був той самий, що і завжди?
Сергій Дацюк: Не нагадує. Системної роботи після Майдану не було. А зараз розробкою стратегії займається не громадськість, а експертні платформи. Питання поставлене так, що потрібно повністю змінювати систему – потрібна не просто нова конституція, а суспільний договір. Це – нова навіть для Заходу концепція, тому що західні конституції – це елітні консенсуси. Ми пішли на принципово нову ідею, так звану натуралізацію суспільного договору. Тут супільний договір стає не уявним, а явним, він прописується як текст. Його прописує середній клас, найперше експерти. Протягом певного часу приймаються три конституції, бо цю прірву не подолаєш одним стрибком. Перша конституція повинна збільшити вплив громади на владу. Вона також інвентаризує все, чим володіє Україна – те, що придбане законно, і те, що треба продати, бо воно придбане незаконно. Друга конституція визначає спільне надбання. Ми не йдемо шляхом безумовного базового дозоду, як на Заході, ми хочемо, щоб у кожного була своя частка власності, яку він міг би продати чи передати в управління корпораціям. Тобто не отримувати якісь гроші від держави, як це планують на Заході, а отримати республіканську частку і управляти нею, таким чином отримуючи дохід.
НШ-УВ: Складається враження, що українських політиків і суспільство не хвилюють досить серйозні проблеми країни. Наприклад, перекоси у процесі децентралізації, коли не враховуються інтереси малих сіл і людей, які там живуть, закриття шкіл і лікарень, доля дітей, які трусяться в автобусах поганими сільськими дорогами, коли годинами їдуть до школи. Тільки один кандидат у президенти, Мішель Терещенко, включив у свою програму питання щодо децентралізації, що з одного боку показує, що проблема справді існує, а з іншого, що вона майже не хвилює політиків.
Сергій Дацюк: Насамперед, децентралізація нав’язана владою, це погана гра. Спочатку влада відібрала усі повноваження в центр, потім центр з доброї волі якісь повноваження вам повертає, але під ці повноваження не дає майже жодних грошей.
НШ-УВ: Але ж територіальним громадам тепер залишають податки, у них на рахунках зібрались великі суми, які вони не використовують.
Сергій Дацюк: Зараз в ручному режимі регулюються дві речі – повноваження і податки, які залишаються на місцях. Витрачання тих грошей, які зараз лежать на рахунках громад, не врегульоване і як тільки ти їх почнеш витрачати, тебе зразу можуть взяти за зябра. А насправді повинно відбуватись створення самоврядування, а не децентралізація. Вся влада повинна знаходитись на місцях і повноваження, які не можуть виконуватись на місцях, повинні делегуватись в центр, а не навпаки.
НШ-УВ: Як можна пояснити, що проект розвороту сибірських річок на південь колись сколихнув радянську культурну еліту, а проект Канівської ГАЕС, де планується затопити місця, в яких знімали фільми Іллєнко і Тарковський, і поставити під загрозу Канів, символічне місце для України, не викликає протесту української культурної еліти?
Сергій Дацюк: Суспільна думка в Україні ще рік тому формувалась телебаченням. Тепер у нас великими темпами розвивається інтернет-телебачення, блоги, а основні точки зору випрацьовуються в соціальних мережах. На телебаченні стратегічні питання, типу того, яке ви назвали, не розглядаються, там формується олігархічний порядок денний. Я думаю, що нинішні вибори – останні в Україні, на яких телебачення має значення, тепер будуть мати значення соціальні мережі. А там питання, про які ви говорите, обговорюються дуже жваво.
НШ-УВ: Недавнє дослідження КМІС показало, що кількість позитивно налаштованих до Росії українців протягом останнього року зросла з 37% до 48%, а кількість негативно налаштованих до Росії впала з 46% до 32%. Чому економічні негаразди і втрата довіри до української влади трансформуються у ріст позитивного ставлення до Росії?
Сергій Дацюк: Втрата довіри до влади відбувається не тому, що тарифи високі, а тому що влада співпрацює з ворогом. А в Україні працюють три антиукраїнські телеканали, які виступають за капітуляцію і перемовини з ворогом, – Інтер, 112 Україна і News One. Вони і дають такий ріст довіри до Росії. І українська влада тільки робить вигляд, що сердиться з цього приводу.
НШ-УВ: Тобто процес росту патріотизму у багатьох українських регіонах, який пішов з початком війни, зараз розвернувся назад?
Сергій Дацюк: Так, тому що іде потужна пропаганда капітуляції і компромісу на умовах Путіна. Це не владна пропаганда, але влада її не припиняє.
НШ-УВ: Але ж це фантасмагорія, коли влада з одного боку закриває очі на проросійську пропаганду, а з іншого боку висуває гасло «Геть від Москви». Чи наслідком цього може стати компрометація патріотизму?
Сергій Дацюк: Отака абсурдна гра, яка справді паплюжить ідею патріотизму. А недавно прем’єр-міністр заявив, що, можливо, воєнний стан не добіжить кінця і буде відмінений раніше. Вони мабуть подивились соціологію і побачили, що ці всі гасла і заходи не піднімають рейтинги. Навіть на Заході України у вересні позитивно ставились до Росії 31% респондентів. Проросійські телеканали покривають і західні області також.
НШ-УВ: На початку Незалежності багато хто говорив, що справді незалежною і демократичною Україна стане тільки років через 40, посилаючись на те, що Мойсей водив юдеїв по пустелі 40 років. Пройшло вже 28 років і виглядає так, що цей прогноз може справдитись.
Сергій Дацюк: У Мойсея була стратегія – договір з Богом. У нього була також єдність всіх людей, які розуміли, чого хотіли – втекти від рабства і побудувати нерабське суспільство. Щодо Мойсея була також довіра людей, які ходили з ним. Всього цього в нашої влади зараз нема.
НШ-УВ: Ви хочете сказати, що в України це займе навіть більше, ніж 40 років?
Сергій Дацюк: Я хочу сказати, що, якщо з’явится такий “Мойсей”, то це у нас займе набагато менше, зараз технології більш ефективні.
НШ-УВ: В Україні є зараз такий “Мойсей”, чи він з’явиться у найближчому майбутньому?
Сергій Дацюк: В Україні з’явиться “cукупний ‘Мойсей'”. Хтось буде водити народ по пустелі, хтось при цьому буде пропонувати стратегію, хтось буде говорити з громадою і створювати довіру. Не буде одного “Мойсея”, на якого можна буде показати пальцем.
Share on Social Media
