Очищування душі словами

    Ліда М. Василин, Ліґа Українок Канади, Відділ Едмонтон.

    Новий молодий український письменник та завзятий блогер Валерій Ананьєв завітав до едмонтонської громади 28 березня 2019 р. Це була одна зупинка в його канадійській мадрівці зі своєю новою книжкою. Зустріч, яка відбулася в Домі Української Молоді, спонзорували едмонтонські відділи Ліґи Українців Канади та Українського Національного Об’єднання разом із Товаристовм Когорта. Ціль вечора була презентація книги “Сліди на дорозі”, яку описують як першу живу книгу про війну на Сході України.

    Приблизно сто гостей прийшло послухати молодого письменника і познайомитись з його працею. Ананьєв, це 25-літний ветеран війни на Сході України. Помимо молодого віку, він пережита людина, з досвідом когось набагато старшого, який витримав страхіття і травму війни. Жорстокі три роки життя солдата глибоко вплинули на його психіку, на світогляд та розуміння життя. Як пише сам Ананьєв на уеб-сторінці “Сліди на дорозі”:

    “Я пустив війну у свою свідомість і вона повністю зруйнувала моє світосприйняття. Шлях виходу з цього стану йшов через роздуми, емоції, важкі спогади, важкі рішення, розуміння того, як я став залежним від війни, розуміння того, що я насправді пережив за ці три роки”.

    Присутні сподівалися побачити презентацію книжки, почути інформацію про новий твір, процес писання, про ціль автора у писанні цієї книжки і таке подібне. Але усі були здивовані та дещо збентежені, коли Ананьєв відтверто заявив, що не буде взагалі розказувати про свою книжку. Коли питалися присутні, чому їм прочитати його книжку, якщо не розкаже, про що писав, то автор заявив, що “Ніхто не знає, доки не прочитає”. Ананьєв тільки натякнув, що твір це його бачення війни і його біль.

    Формат вечора був зовсім непередбачений і більш схожий на нічне телевізійне ток-шоу, де автор мав інколи жартівливу розмову з ведучим. Через несподіваний підхід до цієї зустрічі, присутні реагували з певним застереженням на це, що почули. На місце приготовленого слова були лише питання присутніх та відповіді автора на різні теми, які здебільшого торкали сучасних подій в Україні. Він чітко підкреслив, що не розказуватиме про кандидатів на президента у найближчих українських виборах, ні про релігію, ні про особисті справи чи про свою родину.

    З однієї сторони, розмова була спонтанна і невимушена, але з другої сторони, така, нібито особиста скритність насторожувала деяких слухачів. Хоч були жартівливі моменти, співбесіда розгорнулася в серйозний напрям й Ананьєв виявив свої погляди про деякі сучасні труднощі та хиби українського суспільства які, на його думку, є частинно спричинниками сьогоднішньої дуже складної суспільно-політичної ситуації в Україні.

    Найцікавіше було послухати, коли молодий автор розповідав про своє власне українське відродження. Це ті моменти і події в його житті, які привели його до розуміння, що він українець і що ні він, ні його мова, ні його історія не є другорядні чи менше вартістні від других.

    Це моменти, в яких він зрозумів, що вороги нашого народу плекали почуття меншовартості серед українців і він був жертвою тої пропаганди. Він відчуває на собі провину, що це він говорив російською, бо думав що українська менше вартісна мова, що він був один з тих, що передавав цю пропаганду, і що він був один з тих, що давав хабарі. Він зрозумів, що вороги відвертали увагу суспільства від тих цінностей, які би сприяли національній свідомості та державобудівництву.

    Шукаючи загоювання на воєнні рани, які залишилися на його тілі й душі, Ананьє став мандрувати. Через випробування, які пережив впродовж мандрівок по західній Европі та на прощі по Каміно де Сантіяго в Еспанії, Ананьєв зрозумів потребу бути особисто відповідальним за це, що діється в Україні. Стало ясно йому, що кожен українець має вибір, як буде ставитися до свойого народу. Чи буде чекати, щоб хтось дав йому краще майбутнє, чи буде жити так, щоб будувати краще майбутне.

    Він дав наприклад людей, які виховані радяньською системою і не знають, що можна жити краще, бо вони звикли жити в своїх проблемах, зосереджені на побутових справах і хоч їм складно живеться, їм легше принимати знайоме зло, ніж шукати розв’язки у незнаному кращому.

    Як вечір кінчався, було відчути, що думки молодого письменника мали відгомін серед дяких присутніх. Ананьєв настільки захопив уяву своїми думками, що більшости гостей закупило його книжку, яку він радо підписував. Ананьєв має велику присутність на соцмережах і він заохочував нових читачів відгукнутися своїми вражіннями про його твір. Присутні мали нагоду дальше спілкуватися та ближче познайомитися з молодим автором.

    SHARE