01.04.1927 – 16.07.2015
Василь Чупринда народився 1-го квітня 1927-го року в селянській родині, де крім нього було ще дві сестри, в с. Жовчів на Львівщині. Родина була дуже працьовитою, а п. Василь був надзвичайно здібним до науки.
Після закінчення шестирічки, батьки віддали його до торговельної школи в Рогатині, у якій він навчався у 1942-43 роках. Це були тривожні воєнні роки. Війна зіпсувала всі його плани. Василь з 1942 року стає членом Юнацтва ОУН. Там підпільно знайомився з ідеологією ОУН, вивчав історію України. Він разом із своїми товаришами активно підготовлялися до вступу в УПА, але ситуація швидко змінилася і молодь отримала наказ іти до Дивізії «Галичина», щоб дістати там професійний військовий вишкіл.
2 липня 1944 року В. Чупринда з побратимами від’їхав з Галичини до Нойгамеру (Німеччина) на військовий вишкіл. Там перебував до вересня. Василь був відправлений до Словаччини і почав службу в 9-ій сотні 30-го полку.
На Словаччині дивізійники боролися з радянськими партизанами, які тероризували українських біженців. Пізніше сотня воювала з Червоною армією під австрійським містом Фельдбах. Саме там сотня зустріла закінчення війни.
Василь перебував в таборах для полонених в Італії (Белярія та Ріміні) до 1947-го року. Там продовжив навчання і закінчив торговельні курси. Опісля, при сприянні майора канадійської армії Панчука, перебрався до Великобританії, де як полонений працював у різних фермерів. Того ж самого року разом з іншими дивізійниками був звільнений з полону. В свої 20 років закохався в 16-річну англійську дівчину Поулін, яка стала йому вірною супутницею на все життя. В 1952 році В. Чупринда іммігрує до Канади, де починається його нелегке трудове життя. Працював на будовах, офіціантом в ресторані, менеджером в Роял Йорк готелі, відкривав приватні бізнеси, але весь цей час він пам’ятав про Україну, був одним з організаторів українського культурного життя в Торонто.
Василь з Поулін взяли шлюб в церкві св. O. Миколая і були її постійними прихожанами. Василь навчив її молитися українською мовою і читати по-українськи. До сьогоднішнього дня вона залишилася вірною цій традиції.
Ще будучи в Англії Василь Чупринда став членом Об’єднання бувших вояків-українців у Великій Британії (ОБВУ), та Спілки Українців Британії (СУБ). В Канаді став членом Братства колишніх вояків 1-ї Дивізії УНА, а з 1990 року – членом управи КУК (Конґресу Українців Канади).
Ще з дитинства Василь любив співати: мав гарний від природи голос – бас. Співав в Дивізії, в Англії. Після знайомства з маестро В. Кардашем п. Чупринда став одним з найактивніших організаторів Сумівських Молодіжних Хорів «Прометей» та «Діброва», співав в чоловічому хорі «Бурлаки». Маючи ліричну душу, п. Василь не тільки співав, а й писав вірші. З молодіжними ансамблями він виступав на багатьох сценах Канади та Америки, а його вірна дружина п. Поулін в усьому підтримувала свого чоловіка. Їздила з ним майже щорічно в Україну, допомагала хорам з концертами, приймала всіх хористів гостинно у своїй хаті, яка і сьогодні нагадує затишну українську оселю з її мистецькими оздобами: вишивки, різьба на дереві, картини, портрети поетів та багато літератури українських класиків Шевченка, Франка, Лесі Українки, Старицького та інших. А родинний альбом з фотографіями наповнений виключно світлинами з життя родини в українських традиціях Канади та України.
Будучи чудовим сім’янином, п. Чупринда допоміг переїхати з Англії до Канади двом сестрам Поуліни з їх родинами. Також матеріально підтримував протягом всього життя свою родину в Україні.
Не маючи своїх власних дітей, сім’я п. Василя була дуже жертовною і підтримувала матеріально всілякі проекти в Канаді та Україні стосовно розвитку та навчання дітей, особливо сиріт. Українські патріотичні почуття не залишали п. Чупринду до самої смерті. Будучи дуже хворим, він пам’ятав про свій християнський обов’язок – помагати потребуючим. Василь Чупринда заповів на Український З’єднаний Харитативний Фонд (УЗХФ) пристойну суму грошей на підтримку дітям з малозабезпечених українських родин, які навчаються в Канаді.
Прийнявши всією душею українство п. Поулін, будучи англійкою, виконала останню волю чоловіка і передала щедрий дар в УЗХФ.
Вічна йому пам’ять!
Голова УЗХФ
М. Коваль
Share on Social Media
