Павло Садоха: Україні потрібна єдина інституція трудової міграції

Павло Садоха

Катерина Бандура, Новий Шлях – Українські Вісті.

Хоч часто можна почути, що у світі є 65 мільйонів українців, не всі розуміють, чому українці в діаспорі почуваються інтегральною частиною українського народу в Україні. І, на думку громадської організації “Україна-2050”, українці за кордоном мають абсолютне право так почуватися, оскільки українська діаспора, на чолі із Світовим Конґресом Українців, значно допомагала українському народу в Україні відновити свою незалежність, а тепер зміцнює міжнародну коаліцію для підтримки України. Зокрема, це допомога в утвердженні української державності та в захисті її від гібридної російської агресії. Українська трудова міграція допомагає у цих зусиллях, закликаючи владні структури в країнах перебування підтримувати Україну та надавати їй економічну, технічну, військову та гуманітарну допомогу.

За оцінками Світового банку, до фінансової системи України у 2015-2019 роках українцями за кордоном було перераховано понад 60 млрд. дол. США. Для порівняння, за тих самих п’ять років Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) надав Україні кредитів на 10 млрд. дол. США. Метою вебінару “Яка міграційна політика потрібна українцям?”, проведеного організацією “Україна-2050” 24 червня, було започатковувати процес формулювання міграційної політики, яка була б корисною для всіх українців, незалежно від місця їх перебування.

Тема міграції важлива не тільки для українців, але й для всього світу – у світі зараз є приблизно 250 млн мігрантів. На прикладі міграції з Португалії у 20 столітті видно, що міграційна політика України потребує серйозного втручання, аби забезпечити добробут українських мігрантів як за кордонами України, так і в їх межах.

За словами регіонального віце-президента Світового Конґресу Українців у Західній Європі та голови Спілки Українців у Португалії Павла Садохи, основна проблема для зовнішньої трудової міграції України – це відсутність єдиного органу, який би відповідав за міграційну політику в Україні.

“Створення єдиної інституції, яка регулює міграційну політику, вважається одним із найуспішніших етапів розвитку цієї політики у Європейському Союзі”, сказав він.

Португальська міграція починалася так, як і українська: до революції 1974 року було заборонено вільно виїжджати з країни. Тому португальці нелегально переходили кордон і пішки йшли до Франції, Німеччини та інших країн. Таким чином португальці не мали жодної підтримки від своєї держави. Проте, як і у випадку української міграції, першим, хто займався мігрантами у країнах прибування, була католицька церква. Завдяки церкві створювалися перші суботні школи і перші громадські організації, які об’єднували португальців і допомагали їм організовуватися.

Першою інституцією, яка відповідала за португальських мігрантів, було Міністерство внутрішніх справ, але воно не могло відповісти на соціальні та культурні потреби мігрантів. Пізніше при Кабінеті Міністрів Португалії було призначено спеціальний секретаріат, які відповідав за питання міграції португальців. Зараз в Україні питання імміграції переходить з одного міністерства до іншого. Садоха закликав започаткувати інституцію, яка б керувала трудовою міграцією для того, щоб питання трудової міграції не перекидалося з одного міністерства до іншого.

Велика частка українських трудових мігрантів – нерегулярні, сказав президент Карітасу України Андрій Васькович. Вони дуже часто або знаходяться за кордоном, не маючи впорядкованих паперів, або працюють нелегально на чорному ринку праці. Таким чином вони не мають доступу до соціального захисту, систем охорони здоров’я і освіти. Створення інституту саме для впорядкування справ трудової міграції Васькович вважає інструментом покращення ситуації трудових мігрантів України.

Садоха вважає, що Україна повинна внести зміни до виборчого законодавства України, аби надати можливість українцям мати кращий політичний зв’язок з Україною. Зараз українцям для того, щоб проголосувати, потрібно ставати на консульський облік і вноситися в списки, а вже потім йти голосувати. На відміну від України, Португалія ввела законодавчі зміни щодо процесу голосування у 1980-х роках. Це зберегло зв’язки з португальцями за кордоном і дало їм мотивацію приймати участь у політичному житті країни. У списки виборців Португалії відносяться всі, хто має португальський паспорт, незалежно від місця проживання. В Португалії до прийняття цього закону 250,000 закордонних португальців мали право голосувати, а тепер півтора мільйона мають право йти голосувати.

“Очевидно, що не всі голосують, але це втричі збільшило участь португальців за кордоном у виборах”, сказав він.

Варто зазначити, що на сьогоднішній день образ мігранта достатньо негативний: наслідки міграції – соціальне сирітство і покинуті сім’ї. Тому необхідно трансформувати образ мігрантів як частину українства.

“В нашому випадку, образ, який ми сформуємо, це є образ успішного українця, який якимось чином створив свою долю і здатний на сьогодні допомагати Україні”, сказала доктор психологічних наук Катерина Островська. “Тут дуже важливо нам говорити не лише про мігрантів як якусь виділено окремішню спільноту, а власне частину українців”.

Образ успішного українця повинен бути незалежним від країни його проживання: він зберігає національну ідентичність і готовий підтримувати імідж України чи українців в світі. Інформаційні історії успіху, допомоги і створення іміджу Україні з боку мігрантів можливі через створення інституції трудової міграції, вважають в організації “Україна-2050”.

Громадська організація “Україна-2050” є неприбуткова організація. Вона була заснована в Україні у грудні 2019 року, щоб сприяти втіленню в життя за час одного покоління (до 2050 року) стратегії сталого розвитку України, як повністю незалежної, територіально цілісної, демократичної реформованої та економічно конкурентоспроможної європейської держави.

SHARE