Люба Романишин для НШ-УВ, Торонто.
Хор “Боян” під дирегенурою п. Наталі Фучило присвятив величавий концерт поетові, драматургу, філософу, громадсько-політичноми діячеві Іванові Франку, який пройшов у домівці УНО у Торонто. Вела концерт і виголосила вступне слово п. Оксана Смільська.
Учасники хору розпочали з гімну Вічний Революціонер. Цей твір було покладено на музику Миколи Лисенка і він став одним із неофіційних гімнів українського народу. Іван Франко закликає народ не миритися з неволею, а вибороти кращу долю. Він запевняє що дух, наука, думка і воля доведе до кращого дня, прихід якого ніхто не зможе зупинити. Цей колись заборонений гімн пролунав на Хрещатику в Києві минулого року, під час військового параду у 25 річниці з дня Незалежності України.
Другим номером програми була пісня І. Франка, що увішла до Збірки українських пісень Миколи Лисенка, “Жалі мої, жалі ”. Також прозвучали вірші із збірки “З вершин і низин”, “Дивувала зима”, який прочитала Галя Паньків, і “Гріє сонечко” – прочитала Оксана Василик.
Активна громадсько-політична й видавнича діяльність спричинили до арешту письменника. І. Франко відбув 8-місячне ув’язнення, під час якого народився твір, який займає особливе місце в його поетичній творчості. Вірш Каменяр прочитала Наталя Обаль
Вийшовши на волю, Франко зі студентським другом Михайлом Павликом організував журнал “Громадський друг” та налагодив випуск у світ збірника “Дзвін” та “Молот”. У 1880 р. його заарештовують вдруге, на 3 місяці, за звинуваченням у підбурюванні проти влади. У цьому ув’язненні Франко написав “Місяцю князю“. Хор проспівав цю сумну, зворушливу пісню.
Коли Франка випустили, він ледве не помер з голоду, без роботи. Лише через деякий час його шедеври почали друкувати у журналах “Світ“ та “Зоря“. Один з цих віршів, Ось панський двір, продекламувала п. Наталя Фучило.
Великі надії на здійснення політичних та літературних намірів покладав Франко на Київ, куди прибув 1885р.
Шедевром поетичної майстерності Франка стала збірка “Зів’яле листя“. Михайло Коцюбинський вдало ці твори оцінив і навіть не знав, кому дати перевагу: Франкові як поету боротьби чи як ліричному поету. Щоб додати відповідного настрою, хор “Боян“ заспівав вірш зі збірки “Зів’яле листя“ на музику Анатолія Кос-Анатольського. Поет зізнається “Тричі мені являлась любов“. Тричі поет врачав націю на щастя, але нерозділені кохання залишили по собі поетичний спадок.
Солодкі слова із збірки “Із днів журби“ продекламувала п. Дарія Дяковська. Любов великих людей – завжди легенда. Такою стала і головна героїня Франкового “Зів’ялого листя“ Ольга Рошкевич. Це була найбільша та взаємна любов в житті Івана.
Наступну пісню, яка описує тугу закоханих, виконав хор “Зелений Явір“. Ще одною жінкою, яка наповнила душу Франка “дивом золотим“, незмірним щастям і горем, була Юзефа Дзвонновська. Однак Юзефа не відповіла взаємністю, і з’явились рядки:
Не схиляй своє личко прекрасне,
Не затулюй повіками віч,
Із котрих то мигоче, то гасне
Промінь світла в життя мого ніч
Пізніше Іван Франко довідався, що Юзефа хворіє. Вона жила серед здорових людей, котрі любились, раділи життю. Вона чекала на смерть і не могла бути на його дорозі. Франко присвятив їй ще один вірш із збірки “Зів’яле листя“
Лиш біль страшний, пекучий в серці там
Все заповнив, усю мою істоту
Лиш біль і се страшенне: бам, бам, бам
А сліз нема, ні крові, а ні поту
І меркне світ довкола і я сам
Наступна пісня – про фатальне кохання, яке опалило серце поета в сорокарічному віці. “Час рікою плине” – музика і слова першої частини пісні написані Богданим Лепким, а останні строфи написав Франко. Хор виконав цю чудову ліричну пісню.
Після чергового арешту Франко присвячує вірша Росії (Багно гнилеє, продекламувала Наталя Фучило)
Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»
Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.
Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або тікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
Після увязнення Франкові нарешті вдається закінчити Чернівецький Університет, а 1893 р. захистити дисертацію у Відні. Дружина Ольга цілковито підтримує чоловіка. Вірш Франка Моїй дружині продекламувала Надя Остапчук. Вірші декламували також Надя Коханів, Оксана Смільська і Наталя Фучило.
На закінчення концерту учасники хору і всі присутні на консерті заспівали пісню-клич “Не Пора”. Концерт вийшов на славу Каменяреві. Велика вдячність всім учасникам хору під диригентурою пані Наталі Фучило і ведучій такої цікавої програми пані Оксані Смільській.
Share on Social Media
