“Рабів до раю не пускають!”

СУМ на панахиді за Героями Небесної Сотні в Катедрі Св. Йосафата. Марко Левицький

Ліда М. Василин, Ліґа Українок Канади.

В пам’ятний День Героїв Небесної Сотні, 20 лютого 2018 року, Едмонтонська громада вшанувала пам’ять тих, які пролили свою кров в повстанні проти несправедливости та злочинних дій влади. Трагічні події на київському Майдані Незалежності, які відбулися 4 роки тому під час Революції гідності, стали найновішим розділом у новітній історії ї України. Ця революція та її жертви є символи всенародного спротиву злочинній владі, зневажання української мови та принципів демократії, свідомого нищення Збройних Сил України та припинення процесу євроінтеграції.

В Катедрі Св. Йосафата, у спів-участі Єпископа Давид Мотюка та девяти священників, відправилася панахида за упокій душ Небесної Сотні. Маєстатичний спів мужеського ансамблю Акціос, диригент Борис Дерів, зворушив присутних.

Незважаючи на це, що ця подія була на тижні, велике число СУМівської молоді зорганізовано прийшло на панахиду, щоб віддати шану полеглим на Майдані. З прапорами були зарепрезентовані, крім Спілки Української Молоді – Осередок Едмонтон, Ліґа Українців Канади, та Ліґа Українок Канади.

У своїй проповіді Владика Давид підкреслив, як це добре, що присутні прийшли помолитися за тих, які загинули у боротьбі за мир і справедливість. Це є наш обовязок зберігати їхню пам’ять. Ці герої зробили крок до кращого життя для свого народу. Так як ми, миряни, у цей час Великого Посту є покликані робити добро і роздумувати, як ми можеми зробити життя кращим для нашої громади, Небесна Сотня та усі ті, які боролися на Майдані, стали прикладом того, як треба боротися проти зла. Ми є свідками того, що Небесна Сотня осягнула і ми стоїмо у солідарності разом з ними. Ми є покликані не забувати їхної жертви і просимо Господа, щоб і Він пам’ятав їхню жертву.

Після панахиди відбулася коротка проргама в парафіяльній залі Верховина. Мартин Стусяк, сам учасник подій на Майдані, та активний член Молодіжного Націоналістичного Конґресу- МНК, який зараз мешкає в Едмонтоні, провадив програмою. Сумівські юнаки запалили свічки в шану загиблих і присутні віддали шану хвилинною мовчанкою. Оля Миць виступила з драматичною декламацією про Устима Голоднюка, молодого 19-літнього патріота, який загинув на Майдані, допомагаючи своїм друзям. Символічний Майдан був поставлений в залі разом зі шинами, вогнепальними пляшками – коктейлями молотова, шоломами та прапорами, нагадував присутнім, як це усе відбувалося спонтанно на вулицях Києва чотири роки тому.

Ведучий Мартин Стусяк розповів про свої особисті пережиття в час тих страшних днів Революції Гідності. Члени Спілки Української Молоді та Пласту в Україні створили 14-ту і 15-ту Сотню Самооборони. Вони були мирні демонстранти, які рішили мирно протестувати і маршували до Верховної Ради. Ніхто з демонстрантів не міг собі уявити, що Беркут буде їх чекати, коли люди підійдуть до будинку Верховної Ради. Сутічки почалися з тітушками. Ніхто не сподівався зустрічатися зі смерттю на мирній демонстрації. В той час якраз шумова граната вдарила Мартина Стусяка і ранила його. Він підкреслював, що демонстранти боролися за чесне життя, за гідність та проти влади, яка вкрала у народу можливість на євроінтеграцію.

Мартин Стисяк звернув увагу на цікавий феномен, який зродився на Майдані, а це вибух мистецької творчости. Як ми бачили у інтернеті, участники подій на Майдані висловлювали свої надії й мрії, своє обурення проти зла та свій патріотизм словами, піснями, картинами та різними видами мистецької творчости. Зродилася така мистецька сотня, яка розказала і вшанувала Майдан своєю творчістю.

Цікавий документальний фільм “Небо Падає”, продукція Вавилон-13, вразив своїм оповіданням про події, які почались у звичайний гарний день і закінчилися пролиттям крови на Майдані в Києві. Фільм цей можна подивитися на YouTube та очима несподіваних героїв побачити й відчути, що люди переживали в тій несподіваній революції. Особа, про яку усі оповідають, це молодий студент Устим Голоднюк, який після поранення повернувся знова на Майдан і загинув від кулі снайпера, рятуючи ранених друзів. Устим просив кричати “Небо падає” у разі небезпеки щоб дати йому та другим знати, що потрібна ïхня допомога. Його знайома Ліда Панків потверджує, що “Останнє, що [він] написав на сторінці в соцмережі: „Рабів до раю не пускають!“. Такими словами друзі Устима пам’ятатимуть його геройство і посвяту.

Програма закінчилася співом Українського славня. Присутні мали нагоду краще познайомитись з участником подій на Майдані Мартином Стусяком при чаю і солодкім. Добровільні датки зібрано Ліґою Українців Канади на Фондом Приятелі Збройних Сил України. Успішне проведеня цього поминального вечора завдячується організаційному комітетові, в якій входили Тарас Подільский, Мартин Стусяк та Мірек Левита.

SHARE