Тетяна Гожельна, Львів-Монтреал.
Канадська режисерка українського походження Адріяна Лугова з Монреалю презентувала повнометражний документальний фільм про гуманітарну допомогу, канадських медиків, які були з місіями в Україні, у конференційній залі Центру Митрополита Андрея Шептицького при Українському Католицькому Універсітеті (УКУ). Цей проєкт організований Канадсько-Українською фундацією. Показ стрічки “Recovery Room” відбувся в УКУ в понеділок, 25 вересня 2017 р., за підтримки Центру Психічного Здоров’я при УКУ. Показ зібрав повну залу глядачів, серед яких і самі герої фільму, військові Назар Держило та його батько Іван Держило.
Ще на допрем’єрному обговоренні режисерка швидко знайшла спільну мову з аудиторією. Подивитися кінострічку прийшли люди різних вікових категорій. Адріяні ж вдалося встановити контакт з кожним – безпосередня, вона щиро донесла до присутних ідею створення фільму.
“Я зробила цей фільм для глядачів”, каже Адріяна Лугова, “які мало або взагалі нічого не знають про Україну. Щоб люди у Америці, в Україні і в Канаді зрозуміли ситуацію від початку Майдану до сьогоднішніх днів. Фільм розповідає людям, що сталося і що відбувається в східній Україні. Попри те, що цей фільм важкий, він дуже людяний. Я хотіла показати надію і міцність країни, держави, і біль, який сьогодні переживає країна. У фільмі є важкі моменти, де хочеться плакати, і моменти, де хочеться сміятися. Важливо, щоб вони почули з уст очевидців, що відбувається”.
Робота над фільмом тривала близько трьох років. Спершу, Адріяну запросили взяти участь у медичній місії у якості фотографа місії. Вона зауважила, що фотографії буде замало для повного відображення жорстоких реалій війни i праці медиків з Канади і України.
З перших секунд кінострічки глядач поринає у атмосферу реальності кривавої війни на сході. Бачимо зйомки очевидців, вигуки бойовиків, постріли і вибухи, у Донецьку та інших містах. Далі продовжується про історію Майдану, показані живі відео смертельних моментів боїв, коментарі постраждалих учасників і родичів загиблих та поранених.
Після прологу фільму ми знайомимося із канадськами лікарями-волонтерами, що працювали в Україні впродовж 2014-2015 рр. Врятовані пацієнти-вояки розповідають про своє життя, про отримані фізичні і психологічні рани. Всі вдячні і зворушені допомогою з Канади.
Глядачеві також демонструють привезені медикаменти з Канади, технічне устаткування і уривки з процесу операції у операційній залі в Києві. Щодо персоналу лікарні й самих канадських медиків у фільмі, то вони пeрeдають неймовірний оптимізм і тверду впевненість у кращому майбутньому. Їхній професіоналізм, отримані позитивні результати, методи проведення операцій та реабілітації пацієнтів, безумовно, вражають.
Фільм “Recovery Room”, що здобув понад десять інтернаціональних нагород, висвітлювали англійською мовою. Дорожче за будь-які нагороди для самої Адріяни була підтримка її родини з України, яка теж прийшла на прем’єру “Recovery Room” до УКУ, та подяка й обійми військових, які були присутні.
Фільм виконує важливий інформативний аспект у контексті української діяспори в Канаді, розповідаючи глядачеві про дії Канадсько-Української Фундації, та висвітлює важливу тему любові до рідної землі і благодійної допомоги Україні. Наприкінці презентації фільму у Львові Іван Держило влучно зауважив, що канадська діаспора не розгубила любові до рідної землі і їй не байдужа доля України.
Попри свою емоційну насиченість і болючі, важкі моменти, фільм Адріяни Лугової це не просто розмови про трагедію і зламані життя. “Recovery Room”, це радше демонстрування титанічної сили людей з чіткою громадянською позицією, з відважністю, терпеливістю та любов’ю до життя і самостійної України.
“Мене часто питають, чому я зробила цей фільм?, розповідає Адріяна. “Будучи з діаспори, я багато років приїжджала в Україну як волонтер, допомагала дітям-сиротам в Україні. Ці діти змінили моє життя. Ось причина, чому я тут. Коли відбувся Майдан, коли війна почалася, ці діти почали мені писати. Через них я хотіла повернутися в Україну і щось робити. Коли є дуже велике бажання, з’являється доріжка під ногами, з’являється можливість. Неймовірно, але я отримала дзвінок від Канадсько-Української Фундаціі з пропозицією супроводжувати канадську медичну місію як фотограф у Києві. Але, в операційному залі я швидко зрозуміла, що фото не передадуть усієї глибини того, що відбувається. Тому дуже швидко я змінила камеру на відео.”
“Знімати цей фільм було важко. Я ж хотіла показати, наскільки сильними є вояки, які пройшли через нелегкі випробування. Я також хотіла показати дружність і співпрацю між Канадою та Україною, і показати велику відданість канадських і українських медиків.”
“Брати інтерв’ю було важко. Всі мені все розповідали про те, що пережили, і я прймала увесь цей біль на себе. Мені стало неспокійно, бо не знала, як з цим болем справитися. Для Інституту Психічного Здоров’я при Українському Католицькому Університеті ми зробили маленькі проморолики (відео), щоб спростовувати міфи про психічне здоров’я, позбуватися різних стигм. І тому хочу згадати і про свій досвід, що без психологічної допомоги я би не могла завершити цей дуже важкий фільм”.
В своїх словах про фільм директор Інституту Психічного Здоров’я УКУ Олег Романчук сказав, “Ми живемо в час, коли як народ стикаємося з великим викликом війни, що несе багато страждань. Сьогодні багато говоримо про наслідки війни, говоримо також з позиції психічного здоров’я про ПТСР (PTSD – Post Traumatic Stress Disorder) та інші проблеми. Але нам дуже важливо пам’ятати, що коли людина стикається з певними випробуваннями, то випробування не обов’язково ведуть до проблем. Знаємо, що існує не тільки посттравматичний розлад, а й посттравматичний зріст – є такий феномен, який англійською мовою називається ‘resiliance’, а українською іноді перекладається як стресостійкість, чи психологічна опірність, чи стійкість. Власне, це і є та сила нашого духу, сила нашої спільноти, яку не може розбити війна. Випробування показують нам, якою великою є сила людської душі; як, підтримуючи один одного і опираючись на наші цінності, ми можемо справді пройти через великі випробування і вийти з них сильнішими, мудрішими, з’єднанішими. Про це і є фільм, який зняла Адріяна – про красу людей, силу людського духу, про те, що Україна не є одна, що стільки гарних людей у світі, зокрема, у Канаді, є поруч з нами у цих випробуваннях і що ми разом можемо пройти через них, стати міцнішими, більше наповненими світлом і мудрістю”.
Адріяна Лугова додає, “Хочу звернути увагу, що серед нас є Назар Держило, який мав операції під час медичної місії, і мене дуже зворушило, що сьогодні з ним є його сім’я. В операційному залі я була присутня, коли Назар, син Івана, лежав, а зараз він і батько тут на показі, і мене це вражає і заспокоює”, мовить режисерка зі сльозами на очах. Без підтримки цих людей фільм не був би таким, як є. Неймовірним було те, наскільки всі ті військові, учасники Майдану, які мали операції, допомагали у творенні цієї стрічки. Без них не було б фільму”.
“Хочу подякувати діяспорі, яка надала підтримку, щоб фільм міг існувати, а це канадські фундації, різні організації і люди. І це була не лише фінансова допомога, а й моральна. Цей фільм, переважно волонтерська робота. Мій батько, Юрій Луговий, монтував його 20 місяців без отримання оплати. Я пішла жити до батьків, щоб усі кошти могли піти нa його створення. Згадую це, щоб краще зрозуміти, скільки часу, енергії, емоцій, вкладено у цю роботу. Я вдячна всім, хто вклав час і серце у цей фільм. Я не одна це робила”.
Фільм “Recovery Room” знаходиться під патронатом Світового Конґресу Українців. У Львові фільм одержав довготривалі стоячі овації. В Монреалі показ “Recovery Room” зорганізував Конґрес Українців Канади. Фільм показуєтся по різних містах в Канаді, Америці і в Европі.
Трейлер фільму: https://www.youtube.com/watch?v=1E3DR4aULmg
Вебсайт Адріяни: www.adrianaluhovy.com
Share on Social Media
