Щасливої вам дороги, дорогі випускники!

Випускники Рідної Школи УНО Торонто-Захід

Богдана Овчиннікова, Вчитель Рідної школи УНО Торонто-Захід.

Одинадцять зоряних літ проминуло,
Незабутніх, ясних шкільних літ –
І сьогодні, мов пташка з гніздечка,
Ти летиш у незвіданий світ…

Щороку, в кінці травня, в українських суботніх школах відбувається свято прощання з випускниками – день, у якому тісно переплітаються радість і смуток, веселі спогади і нові сподівання. Для нашої Рідної школи УНО Торонто-Захід, яка у цьому році відзначатиме своє 85-річчя, це завжди дуже урочисте і хвилююче свято. На ньому для матурантів звучать прощальні побажання від вчителів та учнів, настанови від лідерів наших українських організацій і священиків, а також, звичайно, слова вдячності самих випускників своїй alma mater, Рідній Школі, та вчителям.

26 травня школа сказала “До побачення!” дванадцяти чудовим юнакам і юнкам, які, віримо, і надалі будуть гордо нести звання українських канадців. Адже для цього багато працювали їхні батьки, вчителі, керівники наших молодіжних організацій і установ. Пройдено ще один важливий етап їхнього життя, на якому їх вчили бути канадццями і залишатися українцями!

Про це у своїх виступах-побажаннях говорили почесні гості свята: Тарас Підзамецький (Головa Правління Української Кредитової Спілки Лимитед та Президент УНО Канади), Юрій Клюфас (Голова Філії УНО Торонто-Захід), Юрій Дякунчак (Директор з Маркетингу УКС), який ще й вручив кожному випускнику подарунки від Української Кредитової Спілки.

З теплими материнськими настановами звернулись до випускників директор Рідної школи, для якої, до речі, це перший випуск на цій посаді та далеко не перший у вчительській роботі, Світлана Гетьман, та багаторічний опікун класу Марія Судак: “Нехай світлою буде ваша дорога у самостійне життя, вистелена добрими справами, цікавими ідеями та особистими перемогами! Хай поруч з вами завжди будуть люблячі батьки, вірні друзі, досвідчені колеги та мудрі наставники! Бажаєм вам знайти свою життєву стежину, бути гідними громадянами Канади з любов’ю в серці до українського слова.“ Для кожного матуранта знайшлись у них римовані слова-характеристики.

Вчителі Рідної школи УНО Торонто-Захід пришпилили усім випускникам символічні букетики незабудок: “Незабудки, незабудки – квіти синьоокі, неможливо вас забути, як юнацькі роки…“. А тріо вчителів у супроводі мелодійних бандур подарувало матурантам відому пісню на слова В.Симоненка „Виростеш ти, сину…“.

Знайти своє місце у непростому дорослому житті, не загубитись і не втратити своє українське коріння і Боже благословення бажали матурантам Голова Батьківського Комітету Рідної школи Уляна Мельниченко і отець Богдан Сліпий. Привітальне слово від усіх батьків натхненно промовив Роман Кобеляк, Голова Матурального Батьківського Комітету. З великою шаною і вдячністю пан Кобеляк від імені усіх батьків та матурантів також звернувся до вчителів Рідної школи і віддав їм низький уклін за любов і терпіння, за велике бажання не тільки навчати дітей, а й виховувати у них український дух.

Не обійшлось, звичайно, і без побажаннь від чисельних наймолодших учнів садочку Монтессорі – підростає гідна зміна випускникам! Вони виконали свою пісню-гімн “Стук-стук молоток, ми будуємо садок”, якою ще й запросили “всіх чемних діток у наш садок”. 11-класники ж вручили дошкільнятам нове видання українського Букварика. Декілька чудових пісень подарували випускникам шкільний хор та ансамбль бандуристів “Мальви“ під керівництвом Ольги Носків.

У матурантів теж знайшлись слова вдячності і пошани до батьків та учителів школи за незабутні роки, проведені тут, за підтримку і розуміння, за знання і українську душу, яку у них вкладали.

Чи не найбільш хвилюючим моментом було завершення свята, коли випускники запросили на прощальний вальс своїх батьків та вчителів. А тоді під символічною брамою із материнських вишитих рушників і у супроводі голосного, останнього для них, шкільного дзвоника вирушили вони у доросле самостійне життя.

Рідна Школо УНО, пам’ятай,
Ти завжди будеш з нами!
Ми ще будем сумувати
За шкільними суботніми днями.

А ми, вчителі, не кажемо вам “прощавайте!“, а тільки “до зустрічі!“ – до зустрічі на українських заходах, концертах, фестивалях, до зустрічі в українсько-канадській громаді!

SHARE