Що станеться з українським селом або Фермери готують План Б для виживання

agropolit.com

Юрій Білінський, Новий Шлях – Українські Вісті.

Очікувалось, що земельна реформа, яка обговорюється в Україні вже більше 20 років, буде проведена у минулому році. Але реформа не відбулась і Верховна Рада знову продовжила мораторій на продаж сільськогосподарських земель, цього разу до 2019 року. Новий Шлях – Українські Вісті поцікавились думкою Олексія Харсуна, виконавчого директора кооперативу “Зерновий” з Дніпропетровської області, щодо перспектив відкриття ринку землі, а також майбутнього малих і середніх фермерів, які складають основу аграрної галузі у більшості країн, зокрема у Канаді.

НШ-УВ: У попередні роки часто говорилось про складні фінансові умови роботи малих і середніх фермерів. Що змінилось в цьому плані цього року?

Олексій Харсун: Є така сентенція, що фермер повністю знаходиться у владі ринку, а влади над природою в нього немає взагалі. Минулий рік в цьому плані був дуже непростий, заморозки навесні, потім посушливе літо, через зниження врожайності фермери недобрали досить велику суму грошей. Водночас ціни на продукцію були досить високі, а через це відбулась інфляція витрат: сильно подорожчали мінеральні добрива, пальне, збільшилась заробітна плата. У цьому році очікується збільшення цін на перевезення зернових, логістика подорожчає десь на 25%. Якщо раніше домовитися із поліцейськими за перевищення ваги зерновозів коштувало 500 грн., то тепер 2500 грн. і шанс 50/50, що не домовишся. А штрафи за це дуже серйозні – можна заплатити більше 10 тисяч євро за одну машину.

НШ-УВ: Чи стало краще у фермерів з джерелами фінансування?

Олексій Харсун: Раніше фермери не платили ПДВ і це залишало у них до 20 млрд. грн. на рік. Тепер вони платять ПДВ, а всі програми дотацій, які нам обіцяють, це десь лише 6 млрд. грн. на рік. Основна проблема навіть не те, що сума стала меншою, а те, як ці кошти розподіляються. Наприклад, в 2017 році на здешевлення кредитів були використано 295 млн. грн., але ці кошти отримали лише 626 агропідприємств.

НШ-УВ: Багато фермерів раніше скаржились, що для реєстрації фермерів як платників ПДВ чинились перепони. Що змінилось?

Олексій Харсун: Зараз з цим трохи простіше – зараз усі фермери читають податковий кодекс, народ став відстоювать свої права. Але податківці пішли іншим шляхом – блокують податкові накладні. Таким чином фермери не можуть скористатися наявним податковим кредитом і змушені додатково витрачать обігові кошти, це серйозні втрати. Хоча загалом ПДВ робить для багатьох хорошу річ – люди починають виходить з тіні, напрацьовують кредитну історію.

НШ-УВ: Чи стало легше з банківським кредитуванням?

Олексій Харсун: Якщо ставка рефінансування НБУ – 17% річних, то банкам взагалі не треба фінансувать реальний сектор. Вони можуть працювать на міжбанку і отримувать своїх 17% річних, а на коротких термінах – і 50% річних, ще й ризику буде менше. Я недавно прораховував один бізнес-план, то два роки тобі треба десь знаходить гроші, щоби перекривать від’ємний грошовий потік. Щоправда, є українська техніка, по якій держава компенсує 25% вартості. Є ще інші державні програми, наприклад компенсація витрат на дорадництво, але вони дуже малі у масштабі України. Втім, поки що запас міцності українського села ще досить значний, хто хоче працювать в агробізнесі, той працюватиме.

НШ-УВ: Чи будуть кошти у малих та середніх фермерів для збільшення банку землі, коли відкриється ринок землі?

Олексій Харсун: З такими банківськими відсотками не до збільшення земельного банку. Хоча весь середній і малий бізнес не можна стригти під одну гребінку. Є різниця в першу чергу по ментальності – одні фермери прагнуть більше споживать, інші кожну копійку вкладають в розширення виробництва. Також зараз відбувається зміна поколінь: є фермери першого покоління, яким вже за 60-70 років. Вони досить добре господарюють, але зараз виростає нове покоління 30-40 річних фермерів, в них вже більш широке мислення, вони краще розуміють нюанси, користуються новими технологіями. Нові фермери з’являються на таких напрямках, як біопродукція, де складова інтелектуальної власності переважає технологічну складову. Сертифікуються на еко-стандарт, десь знаходять собі ринок збуту. Хоча поки що це не дуже масово, тому що треба якимось чином пережить три роки, поки сертифікуєшся і напрацьовуєш маркетингові зв’язки. Тому що хай воно буде тричі еко, а якщо його продаси по звичайній ціні, то будеш в серйозних мінусах.

НШ-УВ: Які плани у фермерів зараз, напередодні відкриття ринку землі?

Олексій Харсун: Фермери готують План Б. Вони рахують, скільки землі у них залишиться після земельної реформи. Це ситуація, до якої уже кожен готується.

НШ-УВ: Готуються до виживання чи до розвитку?

Олексій Харсун: План Б полягає у тому, що, якщо землю скуплять холдинги і землі залишиться мало, то потрібно буде йти в інші агро-галузі. Для нормального ведення рослинництва фермеру в умовах Дніпропетровської області потрібно хоча б 150-200 га ріллі. Отож, якщо залишиться мало землі, то потрібно буде йти в тваринництво, городництво чи садівництво. Зрозуміло, що на етапі адаптації про розвиток не йтиметься.

НШ-УВ: Чи є політичні сили, які справді обстоюють інтереси фермерів і села в цілому?

Олексій Харсун: Поки що навряд чи є. Поки фермери не усвідомлять і не сформулюють свої інтереси й бачення розвитку на 5-10 років, жодна політична сила замість них цього не сформулює. Свої інтереси селяни вже потрохи озвучують. В кожній громаді і навіть в органах влади є розсудливі люди, які мислять наперед, вони прагматично підходять до оцінки теперішнього і перспектив.

НШ-УВ: Коли все-таки введуть ринок землі?

Олексій Харсун: Ситуація з ринком землі розвивається. Дуже багато людей за останні роки виїхало в ті самі Польщу, Чехію, Словаччину, і їм триматися за ці 2-3 га немає жодного сенсу. Продавши свій батьківський пай, вони можуть більш-менш зачепитись в нормальній країні. Це не найкраща перспектива для України, але до неї йде. Бо тут за 17% річних багато робочих місць не створиш. Простий приклад: Канада і частково наші фермери профінансували будівництво елеватора у нашому кооперативі, витрати склали понад 5 млн. дол. Було створено 14 робочих місць, тобто на одне робоче місце потрібно 400 тис. канадських доларів. Хоча в селі все начебто набагато дешевше, але щоб зробить те саме робоче місце у фермерському господарстві – необхідно купить трактор, причіпний інвентар. А ціна на техніку у нас та сама, що і в Канаді. Сільське господарство дуже капіталомістке.

НШ-УВ: Чому рішення про ринок землі постійно відкладається?

Олексій Харсун: Спекуляція землею вже розпочалась. Зараз, наприклад, у Київській області право на суборенду гектара на 5 років коштує 1000 дол. Є ринок суборендних послуг, є люди, які запускають ходаків по хатах – укладають договори оренди, а потім цю ж землю передають в суборенду фермерам. Ціна на суборенду залежить від якості землі – Київська, Вінницька, Черкаська області тут найдорожчі. Бізнес-моделі вже відпрацьовуються. Рішення про введення ринку землі буде чисто політичним. Влада оцінює, чи можна ввести ринок землі і одночасно залишитись владою. В той момент, коли населення почне це сприймати в цілому позитивно, ринок землі введуть моментально. Зараз основна риторика за земельну реформу полягає у тому, що, мовляв, треба дать людям можливість продать свою землю. Правильний посил повинен буть: треба дать фермерам можливість купить землю. Але все більше людей хоче продать землю. Ті, кому на початку розпаювання землі було по 40-45 років, зараз уже по 65-70. Багато хто з них цю землю вже продає за сірими схемами (наприклад передають у спадщину фактичному покупцеві), бо медицина в Україні дуже дорога, люди хочуть допомогти своїм дітям, онукам і т.д.

НШ-УВ: Чи є шанси відвернути закінчення процесу створення латифундистького сільського господарства в Україні, де будуть панувати величезні агрохолдинги, що будуть засівати мільйони гектарів пшеницею та олійними культурами?

Олексій Харсун: Ми намагаємося цю тенденцію переламать. Альтернатива агрохолдингам – кооперативний розвиток фермерства. Але ця альтернатива потребує зацікавленості фермерів, наявності стартового фінансування і досвідчених керівників. Наш кооператив, СОК “Зерновий”, однією з складових свого успіху визначає саме наявність канадського фінансування на етапі створення і становлення. Так само створився і один з перших успішних проектів кооперації – СОК “Лосятинське молочне джерело”. Він був створений за гроші французьких інвесторів, які на першому етапі вклали 2 млн. євро. На даний момент цей кооператив забезпечує українське відділення Данон високоякісною і безпечною суницею для йогуртів. Менші кошти не дадуть можливості навіть наблизитися до бізнесу.

Кооператив “Зерновий” – член Канадського кооперативного зернового проекту (zerno.org.ua), який фінансується Міністерством міжнародних справ Канади (Global Affairs Canada). Проект виконується неурядовою організацією СОКОДЕВІ (Квебек), Канадською кооперативною асоціацією (CCA), Інститутом досліджень та освіти для кооперативів і спілок Університету Шербрук (IRECUS) у партнерстві з Дніпропетровською Сільськогосподарською консультаційною службою (СКС)

SHARE