Перший Конґрес СКВУ. У 50-ліття СКВУ-СКУ в пам’ять і з подякою основоположникам

Оксана Бризгун-Соколик, для Нового Шляху, Торонто.

Вістка, що відбудеться з'їзд світового українства та створиться Світовий Конґрес Вільних Українців була застриком радости та енергії в українських громадах по цілому світі. Всі цікавилися цим, було повно здогадів і передбачень… і нетерпеливо чекалося на дійсну подію, що мала відбутися в Нью-Йорку.

Настав листопад 1967 року. Мрія мала здійснитися… Вирішили ми з моїм дружиною Ярославом поїхати в Нью-Йорк та бути свідками історичної події. Долучилися до нас інженер Богдан Яців з дружиною Іванкою і автом рушили ми з Торонта на з'їзд.

На границі нас зустріла перешкода: ми везли померанчі для відсвіження, а їх не вільно було ввозити в Америку. “Викидайте” – сказала контроля. “Викидати? Ніколи!” – відповів інженер Яців, чи, як ми його по-пластовому кликали, “Джекусь”. І ось ми четверо сиділи на границі та їли гору померанчів.

Подорож, підсилена такою дозою вітаміну “С”, минала скоро в розмові, здогадах, дискусії. Ми їхали, як звичайні смертники, гості – не делеґати – і старалися розгадати, що діялося за кулісами нашої “верхівки”. З усмішкою ми з Іванкою пригадали, що Світова Федерація Українських Жіночих Організацій вже діє успішно від 1948 року, вже 19-літня… і члени Екзекутиви СФУЖО нераз пробували переконувати зацікавлених, що праця світового об'єднання можлива, цікава, і найважніше – корисна.

З готелем не було проблеми і, переспавши повну напруження і очікувань ніч, ми рушили на поле дії.

Входимо до колосальної залі, а вона заповнена людьми звідусіль. Несподівані зустрічі з давніми знайомими, нові знайомства, радість, оптимізм, піднесення – атмосфера просто наелектризована! Здається ось-ось – і полетимо під хмари… Це була маса людей в тій хвилині однодумців, членів різних організацій, що хотіли одного: інституції, яка б їх очолила, об'єднувала, координувала працю, дала можливості нових контактів, а головно – спільною силою демонструвала наші державницькі позиції у вільному світі, бо на жаль Україна не мала можливости вільно говорити. Це була б сила нас – недавніх “діпістів”, перших піонерів, що відкривали цю країну для нас ще кінцем 19-го століття, та їхніх нащадків, вже тут народжених та вихованих. НАС УСІХ!

Це почуття позитивного мислення, просто стихійного бажання створити щось спільне, корисне для майбутнього України, не забудеться ніколи!

І в тиші величезної залі загриміло “Ще не вмерла Україна…”. Мурашки побігли по тілі… Неповторне!

І нарешті! Народився Світовий Конґрес Вільних Українців – СКВУ.

СФУЖО було співзасновником СКВУ і тому після статуту Голова СФУЖО є другою заступницею президента СКВУ. Не першою, бо в разі відходу президента, вона не змогла б очолювати дві світові установи.

До Торонта їхалося, як на крилах! Наповнені радістю, гордістю за успіх, гордістю, що перший президент СКВУ з Канади – о. В. Кушнір… і з почуттям: СКВУ Є, І МИ ТАМ БУЛИ…

Share on Social Media