Славну пам’ять героїнь зберігаймо!

Оксана Пікуш у драматичному монтажі під назвою “Віра Свєнціцька — Гординя українського мистецтвознавства”. Микола Сварник

Євгенія Мельничук, Пресова референтка Комітету Українок Канади, Відділ Торонто для Нового Шляху – Українських Вістей.

Під тим кличем традиційно, як і щoроку, Комітет Українок Канади – Відділ Торонто 18 лютого віддав шану українським жінкам героїням, цим разом Вірі Свєнціцькій (1913 – 1991), що була посмертно відзначена Державною премією ім. Тараса Шевченка.

Генеральний директор Національного Музею у Львові І.В. Кожан в листі до Голови Комітету Українок Канади дав признання за те, що обрали Віру Свєнціцьку героїнею цього щорічного свята. Він так написав про неї: “Знана учена, довголітня берегиня збірки давньоукраїнського мистецтва. Віра Свєнціцька зробила значний внесок у розвиток української музейної справи і дослідження памя’ток національної культури. Вона стала гідним продовжувачем справи свого батька – першого директора музею проф. Ілларіона Свєнціцького і засновника музею митрополита Андрея Шептицького. Все своє життя була свідомою Українкою”.

Вона вірила, що багато українських мистців, як Іван Руткович, Йоган Пінзель, Йов Конзелевич, та інші, заслуговують на всесвітнє визнання. Писала про це в своїх статтях, публікаціях, книжках. Була членом Пласту. Активно діяла в Організації Українських Націоналістів. Була арештована польською, пізніше радянською владою, заслана на Сибір, де перемучилась довгих дев’ять літ. Вона вірила, що мистецтво єднає дух народу. Була готова віддати життя за свої ідеали.

Цього року Свято Героїнь відбулося 18 лютого в Пластовій Домівці при вул. The Kingswау. Свято перший раз відбулось за участі Драматичного Театру ЗАГРАВА. І це поєднання-співпраця були надзвичайно вдалими. Участь артистів у великій мірі збагатила подію.

Ведучою свята була Катерина Литвинюк. Вона привітала усіх присутніх, зокрема духовенство, консула України в Торонто Андрія Веселовського, голову Конґресу Українців – Відділ Торонто Тараса Багрія. Відспівано Канадський славень і молитву за Україну ”Боже Великій Єдиний…”.

Голова Комітету Українок Канади Христина Цурковська в своєму слові підкреслила значіння мистецтва і музейної справи, яка зберігає шедеври творів народу. Власне берегинею таких скарбів була Віра Свєнціцька.

Дальше гість з Оттави Володимир Катрушенко, котрий знав Віру Свєнціцьку особисто ще зі Львова, розповів про три цікаві зустрічі з нею, якби “подаровані долею.”

Програма цього Свята була не тільки на високому рівні, патріотичною, але також дуже цікаво переведена. Дві ведучі, Ліля Конечна і Світлана Новак-Гірник, читали зміст – про життя, працю, діяльність Віри Свєнціцької, а також про загальну політичну, культурно-наукову, соціяльну ситуацію в тому часі в Галичині, зокрема у Львові.

Цікаво показано діяльність багатьох сучасних визначних людей. Вони своїм коротким “словом” доповнювали представлену справу. Як Ілларіон Свєнціцький виступив Адам Стець, Митрополит Андрeй Шептицький – Степан Ґеник Березовський, проф. Платон Білецький – Олексій Слєпухов.

Доповнювали сцену прозірки історичних матеріалів і фотографії (подяка за них Національному Музею у Львові, та Данієл Стоділці за кадри з фільму “A Kingdom Reborn: Treasures from Ukrainian Galicia”, що зробили це Свято Героїнь дуже вдалим, цікавим.

Також група “українських селян”, котрих вивозять на Сибір, була дуже вдалим доповненням. Їх женуть під дулами автоматів в страшне, далеке, незнане, а вони моляться “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни…”. “Молитву Українки” з великим відчуттям заспівала Наталка Гіль.

Велике признання для задуму Голові Комітету Українок Канади Христі Цурковській за залучення до цього Свята членів Українського Драматичного Театру “Заграва”, також велика подяка його директорові і режисерові Йосипові Терлецькому, Заслуженому працівникові культури України, а також Олегові Марєвичy – відеоефекти і світло, Павлу Макаренку – звукорежисерові, Катерині Марєвич – костюми.

А ми усі, ввесь український нарoд в Україні і в діяспорі сущий “Славну пам’ять героїнь зберігаймо”!