Співпраця СКУ і СФУЖО

Оксана Бризгун-Соколик, Почесна Голова СФУЖО.

Ще довго до заснування СКВУ працювала Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) – перша і одинока громадська централя в українському суспільстві, що об’єднувала українок цілого світу без різниці релігії, політичних поглядів, професій, поколінь…Ще довго до заснування СКВУ працювала Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) – перша і одинока громадська централя в українському суспільстві, що об’єднувала українок цілого світу без різниці релігії, політичних поглядів, професій, поколінь…

З ініціятиви Союзу Українок Америки (СУА), найстаршої української жіночої організації за межами України, був скликаний “Світовий Конґрес Українського Жіноцтва” (СКУЖ) 12-13 листопада 1948 р. у Філядельфії.

Із чотирьох континентів представниці центральних жіночих організацій, які існували ще до війни і які творилися вже по ІІ світовій війні в ДіПі таборах і на нових поселеннях, з’їхалися до Філядельфії і створили Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій.

Форма “федерації” була ідеальною в ситуації різноіменних та в різних напрямах діючих організацій: вона об’єднувала для спільних дій і давала повну самостійність внутрішньої діяльности. Першою головою обрано одноголосно сенаторку Олену Кисілевську (1948-1956), хоч на 78-му році життя, але повну енергії, ідей і плянів.

СКУЖ запротестував проти поневолення України. У своїх резолюціях заявив змагання до єдности всіх національних сил, змагання включити всі жіночі сили у службу для України та репрезентацію у власних громадах, а головно у вільному світі, поширюючи інформації про ситуацію в Україні.

Важливим було наладнати координацію праці жіночих організацій з власними статутовими цілями, та з причин розсіяння громад та неоднакових політичних та економічних обставин різних держав поселення. Комп’ютера з інтернетом ще не було, аж пізніше факс машина значно полегшила комунікацію. Тому ця проблема в початках була досить складна.

В 1957 р. управа СФУЖО проголосила скликання Світового Жіночого Конґресу у 10-ліття Федерації та 75-ліття українського жіночого руху. Сенатор Kenneth B. Keating в сенаті Америки оголосив цю подію, згадавши “відважних людей, які борються за свою незалежність від комуністичного ярма…”

Вже перших десять років показали неабияку внутрішню та зовнішню діяльність Федерації, а тим зрілість та виробленість у підтримці співпраці українських жінок. Праця з міжнародніми організаціями вимагала знання мов, орієнтації в політичній ситуації та дипломатичного такту.

Кілька прикладів такої праці:Кілька прикладів такої праці:

1. З Міжнародним Жіночим Союзом (МЖС) – Іnternational Women’s Alliance – найбільш рухливою міжнародньою централею в той час, де наші представниці брали участь у конґресах в Коломбо на Цейлоні, та в Атенах, і освідомлювали членство про совєтську небезпеку.

2. З Міжнародною Жіночою Радою (МЖР) – International Council of Women – була дещо інша. Україна була членом Ради за часів Української Незалежної Держави. Після окупації Москвою ми стратили членство, бо членами МЖР можуть бути тільки організації існуючих держав. Але багато наших складових організацій входило до Рад своїх держав (СУА в Америці, ОУК, СУК в Канаді, СУА в Австралії) і наші жінки, як представниці Рад даних держав, використовували нагоду широко інформувати про події в Україні. Українки були на конґресах в Монреалі, Гельсінкі і т. д.2. З Міжнародною Жіночою Радою (МЖР) – International Council of Women – була дещо інша. Україна була членом Ради за часів Української Незалежної Держави. Після окупації Москвою ми стратили членство, бо членами МЖР можуть бути тільки організації існуючих держав. Але багато наших складових організацій входило до Рад своїх держав (СУА в Америці, ОУК, СУК в Канаді, СУА в Австралії) і наші жінки, як представниці Рад даних держав, використовували нагоду широко інформувати про події в Україні. Українки були на конґресах в Монреалі, Гельсінкі і т. д.

3. Найкраща співпраця була зі Світовим Рухом Матерів – Movement Mondial de Mere, MMM – в Парижі, якого СФУЖО була членом. Наші делеґатки були на конґресах в Парижі, Бонні і Брюсселі, де порушували проблеми української матері в діяспорі і в Україні. В пізніших роках нашу представницю до МММ Елю Процюк МММ обрав як свою делеґатку до ООН в Нью-Йорку, і там вона використовувала свій голос і на українські справи. Так посередньо ми вже мали доступ до ООН, де ми стали членами пізніше і довго перед СКУ.3. Найкраща співпраця була зі Світовим Рухом Матерів – Movement Mondial de Mere, MMM – в Парижі, якого СФУЖО була членом. Наші делеґатки були на конґресах в Парижі, Бонні і Брюсселі, де порушували проблеми української матері в діяспорі і в Україні. В пізніших роках нашу представницю до МММ Елю Процюк МММ обрав як свою делеґатку до ООН в Нью-Йорку, і там вона використовувала свій голос і на українські справи. Так посередньо ми вже мали доступ до ООН, де ми стали членами пізніше і довго перед СКУ.

4. Цікава була співпраця із Союзом Католицьких Жіночих Організацій – СОКАЖО, який запросив нас на свій конґрес як обсерватора. Наша представниця там зложила працю про “Жінку-політв’язня” до Президії Конґресу. Після успішного контакту із СОКАЖО наша складова організація Ліґа Українських Католицьких Жінок Канади (ЛУКЖК) вступила в члени СОКАЖО.4. Цікава була співпраця із Союзом Католицьких Жіночих Організацій – СОКАЖО, який запросив нас на свій конґрес як обсерватора. Наша представниця там зложила працю про “Жінку-політв’язня” до Президії Конґресу. Після успішного контакту із СОКАЖО наша складова організація Ліґа Українських Католицьких Жінок Канади (ЛУКЖК) вступила в члени СОКАЖО.

СФУЖО є членом Міжнародної Секції General Federation of Women’s Clubs – GFWC/USA, де на щорічні конвенції з’їздиться коло 1200 делеґаток і де ми завжди інформуємо про свою працю.

Українська жінка відчула вагу і силу об’єднання, і тому СФУЖО і складові організації неодноразово закликали до об’єднання і співпраці всіх наших громадських організацій.

Наприклад, в резолюціях ХІV конвенції СУА в 1965 р. знаходимо слова: “Конвенція закликає… провід і членок СУА плекати духа єдности української спільноти на чужині та змагати до об’єднання наших громадсько-політичних сил для створення одного центру українського життя в діяспорі.” (Українка в Світі ч.4/1965)

Пригадую, як нам 4-та голова СФУЖО Стефанія Савчук (1972-1977) розказувала, як вона тоді, як заступниця голови СФУЖО (1959-1972), переконувала чільних осіб наших організацій у конечності та користі об’єднання. Вона мала знамениті контакти, бо була не тільки учасницею Першого СКУЖ в 1948 р., вона була першою і одинокою жінкою, що увійшла до Ширшої Ради Централі Комітету Українців Канади (КУК) в 1943 р., а в роках 1945-1952 була головою КУК відділ Торонто, учасницею Панамериканської Української Конференції (ПАУК), та членом Президії Українського Національного Об’єднання (УНО) в Канаді. Її вплив на світове об’єднання є незаперечний.

На VII сесії ПАУК у Вінніпеґу 1965 р. намічено скликати Світовий Конґрес Українців та створити світову централю. Українки, об’єднані у СФУЖО, і вся наша громадськість з великою радістю та ентузіязмом прийняли цю вістку.

В Нью-Йорку 22 січня 1967 р., у річницю Незалежности та Соборности України, вийшов “Маніфест Панамериканської Української Конференції про скликання Світового Конґресу Вільних Українців”. Крім інших там були слова: “Заманіфестувати солідарність української спільноти у вільному світі з визвольною боротьбою українського народу’…” та “Об’єднати всі сили українців, громадян чи мешканців вільного світу для близької співпраці між собою’.” Підписані о. д-р Василь Кушнір – президент ПАУК, Іван Г. Сирник, Микола Плав’юк та Іван Іванчук – делеґати КУК, та делеґати з США, Венезуелі і Бразілії. В Комісіях підготовки до Конґресу працювала Стефанія Савчук.

В тім часі СФУЖО вже було 19-літнє та мало за собою успішну історію. Наші делеґатки брали участь в понад 30 конґресах та акціях, виступали з темами про жінок-політв’язнів в СССР, родин політв’язнів, життя на Рідних Землях, на засланнях, в тюрмах та інше. Ім’я “українка” вже не було серед чужинного світу чуже і до великої міри полегшило майбутню працю СКВУ.

Конґрес СКВУ відбувся в листопаді 1967 р., президентом обрано о. д-р В. Кушніра, до Секретаріяту обрано тогочасну голову СФУЖО Олену Залізняк. СФУЖО було одним з основоположників СКВУ. В 1969 р. оформлено Світову Раду Суспільної Служби СКВУ, яку очолила мґр. Оля Даниляк.

У статті “Співпраця СФУЖО зі Світовим Конґресом Вільних Українців” (50-ліття СФУЖО, стор. 455) Стефанія Савчук пише: “У підготовці до ІІ Конґресу я включилася у працю Організаційної і Статутової Комісій. До Статутової Комісії запрошено також Євгенію Янківську. З великим трудом і після довгих дискусій вдалося здобути для СФУЖО позицію 2-го заступника Президента СКВУ і одне місце для представниці СФУЖО в Секретаріятиі СКВУ.” Це показує цікаве наставлення до поділу праці з українською жінкою!

Протягом каденції оформлювалася Комісія Прав Людини (КПЛ). Головою обрано сенатора Павла Юзика, його заступницею Олександру Ковальську. У підготовці до Конґресів СКВУ/СКУ завжди працювали в різних комісіях представниці СФУЖО.

1975 рік ООН проголосила Міжнародним Роком Жінки. В “Нью-Йорк Таймс” появилася стаття на цілу сторінку в обороні переслідуваних, репресованих та ув’язнених жінок-матерів, їхніх дочок та синів. Стаття була за підписом Президента СКВУ о. д-р Кушніра та голови СФУЖО Стефанії Савчук.

Петиції в обороні переслідуваних та запроторених у в’язниці і психіятричні інституції, підтверджені тисячами підписів, зібраними по цілому світі нашими організаціями, представники СКВУ, СФУЖО та КПЛ вручили чинникам ООН.

На ІІІ Конґресі СКВУ 1978 р. нарешті до почесної Президії увійшла Голова СФУЖО Лідія Бурачинська, а в Президії Конґресу була почесна голова Стефанія Савчук.

У 1981 р. спільно проголошено “Декаду Української Родини”. Для конференції ООН в Найробі 1985 р. СФУЖО-СКВУ виготовили друковані брошури: “Релігійні переслідування” і інші. Таких прикладів співпраці є дуже богато.

Праця представниць жіночих організацій з часом стала більш оцінювана. В 1998 р. висунули жінку кандидатом на президента, однак вона зрезиґнувала з причин праці у СФУЖО. В Президії є три представниці СФУЖО, голова СФУЖО завжди друга заступниця Президента. (Не перша, бо у випадку відходу Президента вона не могла б очолювати дві світові установи). Є два місця в Секретаріаті та одне в Контрольній Комісії.

Коли я стала Головою СФУЖО (1992), то як член Президії мене також обрано до Світової Фундації СКУ. На Пленарній сесії 1996 р. голова СФУЖО перший раз виголосила доповідь про “Працю і Напрямні СФУЖО”. На Пленарній Сесії VI конґресу СКУ 1998 р. голова СФУЖО мала доповідь “Збереження нашої ідентичности”.

Співпраця цих двох світових установ є тісна, конструктивна, завжди з поглядом у майбутнє. Важливими є думки, ідеї та реалізація проєктів людьми, які знають свою ділянку і сумлінно виконують свої обов’язки. В єдності сила! У співпраці успіх!