Св. п. Василя Бурбели

Михайло

Василь Бурбела народився 15 лютого 1926 року в селі Довженка Тернопільської області.

В ранньому дитинстві опинився в дитячому будинку. Батьків своїх не пам’ятав, особливо матері. Це було для нього травмою на все життя.

Комуністичний режим взяв сироту “під крило” і намагався виховати з нього покірний інструмент і послав юного Василя на вишкіл розвідників, звідки і почалася його військова кар’єра. Яких жахів тільки не доведлся йому пережити! Проте комуністам не вдалося вбити серце молодого патріота, не вдалося витравити його любов до рідного краю і людей, любов і вірність Україні.

Під кінець другої світової попав у полон. Новий етап страждань і мук. Хоча, немає так зле, щоб не вийшло на добре – в концтаборі познайомився з новими друзями.

З табору його визволили американські війська. Дорога додому була заказана – чекісти готували місце в ГУЛАГу для “ізмєнніка родіни”.

Тому подальша доля його була у французькому легіоні. Новий етап боротьби, нові вірні друзі.

Французським легіонером він і закінчив війну. З Франції в 1949 році в компанії таких самих українців приїхав до Канади.

Свою трудову діяльність почав на залізниці. Далі працював на фермі.

В середині 50-х переїхав до Торонто. Тут почав займатися будівництвом.

Василь Бурбела був одним із творців, а в подальшому і активним членом Українського Національного Об’єднання.

Брав участь в багатьох проєктах розбудови української громади в Торонто. Одним з таких проєктів є пам’ятник жертвам голодомору на Гакстоні.

Був щедрим жертводавцем і меценатом.

Був активним членом Стрілецької громади і незмінним її прапороносцем.

Дозвілля проводив у рибацько-мисливському клубі Беркут.

Свою тугу за рідною землею пан Василь виливав у віршах. Збірка була видана в Україні за його кошт і за сприяння родини.

Не можна обминути стороною його активну участь у церковному житті української церкви. Був старшим братом в церковній громаді.

Весь цей час він був у пошуках своєї родини на Україні і, нарешті, в 1986 році знайшов своїх близьких на Тернопільщині. Відтоді тісно з ними спілкувався і допомагав.

Останні свої роки провів під опікою племінника Руслана.

Василь Бурбела відійшов у вічність 10 жовтня 2020 року у віці 94 роки. Ми будемо пам’ятати Василя як чесну і справедливу людину, віддану справі нації і громаді.

Нехай земля йому буде пухом.

Нехай з Богом спочиває.