Свято героїнь в українському домі ім. Тараса Шевченка

Євгенія Мельничук для Нового Шляху, Торонто.

Яке ж трагічне це свято! Кожен народ має своїх героїв і героїнь, їх шанує і звеличує. Але український народ має їх, мабуть, найбільше. Це герої і героїні, котрі боролись, терпіли і гинули за Україну.

Цього року 19 лютого в українському домі ім. Тараса Шевченка ми вшановували велику людину, вчену, героїню Катерину Грушевську. Славним в історії нашого народу є її батько – Михайло Грушевський, котрий перший в своїй багатотомній “Історії України-Руси”, спираючись на джерельні матеріяли, довів окремішність і самобутність українського народу.

Дочка Катерина допомагала батькові в його науковій праці. Він каже про неї “вона перший помічник в усіх моїх справах. Після моєї смерті в неї залишиться моя найкраща часточка на землі”. Про себе вони казали “моя донька і учениця”, “мій батько і вчитель”. Катерина робила дослідження, публікувала матеріяли з етнографії, соціології, фольклористики, захоплювалась первинною культурою і мала великі досягнення в тих галузях науки.

Катерина була заарештована 10 липня 1938 року і засуджена на 8 років каторги. Перейшла найтяжчі радянські табори: Новосибірська, Магадану, майже під полярним колом – найстрашніший жіночий табір “Єльген” (з якутської – мертвий).

В останнім слові після судової розправи сказала: “Ні до якої анти-совітскої організації я не входила і ніяким шпигунством не займалася. За допомогою свого батька я провадила наукову роботу по вивченні давньої історії”.

На сцені домі ім. Тараса Шевченка, прикрашеній прапорами, висів заклик “Борітеся, поборете – вам Бог помагає!!!” і “Поклін героїням”. Після канадського славеня молитву провів первосвященний владика Андрій, котрий сказав: “Вшановуючи пам’ять Катерини Грушевської, ми вшановуємо усіх наших героїнь і героїв, котрі боролися і дальше боряться за волю України. Герої не вмирають!”

Присутніх привітала голова Комітету Українок Канади, відділ Торонто Христя Цурковська. Вона подякувала п. Світлані Паньковій – головній доповідачці свята, директору історико-меморіяльного музею Михайла Грушевського в Києві, котра приїхала до нас та збагатила це свято. Світлана Панькова вже довгі роки працює в музеєзнавстві і веде наукові дослідження, зокрема в музеї Грушевського. ЇЇ доповідь “Катерина Грушевська – життєпис долі” була збагачена прозірками.

Катерина була дуже здібною, відданою цілковито науковій праці, помочі своєму батькові і своїм зацікавленням, зокрема старожитньою історією. Безпідставно арештована, замучена, загинула.

В мистецькій частині виступили: юнацька капела бандуристів ім. Віри Зелінської “Золоті Струни”, тріо “Ліра”, хори “Левада” і “Оріон”, котрі заспівали низку патріотичних пісень. Між тими піснями Лада Даревич читала листи, пов’язані з Катериною Грушевською. Ті листи писала Марія Грушевська до своєї єдиної, найдорожчої доні Катерини. Ті листи – це страшний, розпачливий крик зболілого материнського серця. Тяжко було їх слухати: “дорога моя донечко, пташинонько моя, далека! Так я страшно тужу за тобою, і так несказенно скучаю! Хоча б у крайньому разі, вісточки від тебе мати частіше, дізнатися нарешті, що ти робиш, чим зайнята, і – де ти? Що таке “Єльген”, як ти там живеш? Мила найдорожча моя…як мені жити без тебе, єдина моя!” Інший лист: “Спокою нема, тривога вічна… Вже давно не маю від тебе вістки. Жду день і ніч і все нема і нема…” Це тільки малесенька частинка прочитаного.

На закінчення молитву провів о. М. Тринога і українським славнем, котрий заспівали хори і усі присутні, свято було закінчене.

Share on Social Media