Українська література в Канаді на сучасному етапі: проза, поезія, англомовна творчість. Українська англомовна література

Михайло Траф’як для Нового Шляху, Торонто.

Подальша еволюція української літератури в Канаді проявляється у прагненні англомовних авторів українського походження творити на українську тематику.

Цей перехід почався ще у міжвоєнний період. Як визначив Ярослав Балан, першим серед українців автором оповідань, опублікованих в англомовних виданнях, була Анна Курило, дружина Зиґмунта Бичинського. У 1924-1925 роках у журналі MacLean’s появилися її оповідання The Dowry (“Придане”) і Zonia’s Revolt (“Бунт Зоні”). В обох творах події розгортаються в Канаді, вони мають українські сюжети і знаменні своїми феміністичними ідеями. У 50-х роках англомовних авторів побільшало. Серед них – Вилліам (Василь) Палюк, Маара Гаас (Марія Лазечко), а особливо, Віра Лисенко (Віра Лесик) (1910 – 1975 рр.). У 1994 році в Торонті опубліковано її роман Yellow Boots (“Жовті чоботи”). У 1991 році Канадський інститут українських студій (КІУС) перевидав цю книгу. Роман став, по-суті, канонічним. Зображено долю дочки українських фермерів у Західній Канаді Оксани-Лілі Ландаш. Мати перед від’їздом Оксани до міста подарувала їй свої дівочі жовті чоботи. Ліля (вже співачка) відтанцювала в них своє весілля.

Наприкінці минулого століття українська канадська література була вже досить численною. Цікаве спостереження щодо цієї літератури зробив Микола Сорока. Він пише: “Прикметно, що жоден із американських і канадських письменників українського походження не відцурався свого етнічного коріння. У їхній творчій еволюції простежується рух від слабкої уваги, а то й повної індиферентності, до всезростаючого зацікавлення українськими проблемами”.

Вийшло декілька антологій (Антологія (грец. – збирання квітів) – збірник літературно-художніх творів одного жанру різних авторів.), у яких вміщено твори англомовних письменників українського походження. У 1987 році КІУС видав англомовну антологію Yarmarok: Ukrainian Writing in Canada Since the Second World War. Впорядкували її Ярослав Балан і Юрій Клиновий (Юрій Стефаник). Поряд з україномовними, в антології опубліковано тексти англомовних авторів: Віри Лисенко, Маари Гаас (Maara Haas), Мирни Косташ (Myrna Kostash), Дженіс Кулик-Кіфер (Janice Kulyk Keefer), Георгія Риги (George Ryga).

У 1998 році за редакцією Дженіс Кулик-Кіфер і Соломії Павличко у Реджайні вийшла англомовна антологія під назвою Two Lands New Vision: Stories from Canada and Ukraine (“Нові бачення двох країн: Оповідання з Канади та України”). Англомовні читачі в Канаді та в інших країнах дістали змогу ознайомитися з оповіданнями десяти українських письменників: Іздрика, Олеся Ульяненка, Євгенії Кононенко, Василя Портяка, Роксолани Харчук, Богдана Жолдака, Світлани Касьянової, Юрія Винничука, Тараса Прохаська, Оксани Забужко. Водночас—десяти англомовних українсько-канадських авторів: Барбари Скотт, Марії Борської, Рея Сервила, Ліди Сомчинської, Христі Хом’як, Патрисії Абрам, Марусі Боцюрків, Мирни Косташ, Марти Блюм, Каті Колибаби.

Твори 12 англомовних українських авторів видрукувано в антології Kobzar’s Children: A Century of Untold Ukrainian Stories (2006р.): Cornelia Bilinsky, Natalia Buchok, Sonja Dunn, Danny Evanishen, Brenda Hasiuk, Paulette MacQuarrie, Linda Mikolayenko, Kim Pawliw, Stefan Petelуcky, Olga Prychodko, Marsha Forchuk Skrypuch, Larry Warwaruk. Уклала цю антологію Марша Форчук Скрипух.

Появилося декілька критичних оглядів цієї літератури. Так, Соня Мицак у статті “Українці в степах Альберти” (“Критика”, число 6-e за 2001р.) розглядає чотири книги. Перша з них—книга Дженіс Кулик-Кіфер “Мед і прах: сімейна історія” (Honey and Ashes: a Story of Family)—розповідь про родину авторки в Україні та Польщі. Другий текст Мирни Косташ “Приречений жених: Коротка біографія” (The Doomed Bridegroom: A Memoir). Третя книга—вже названа мною антологія “Нові бачення двох країн: Оповідання з Канади та України”.

Соня Мицак зазначає, що найбільшу втіху дала їй книга Ларрі Варварука The Ukrainian Wedding. Авторка пише, що ця книга точно вкладається в українсько-канадську літературну традицію. Окремі теми, які колись панували, наприклад, у романі Віри Лисенко “Жовті чоботи”, зустрічаємо і в книзі Л. Варварука: зіткнення культур, жінки, як берегині традицій та української культури тощо. Але незвичним тут є використання нового для українсько-канадської літературної традиції жанру: інсценівка, детективна історія, а художній світ повісті і місце дії є свідомо уявними.

З публікацією цих книг, робить висновок Соня Мицак, україно-канадське письменство набуває нової зрілості, залишаючи позаду спрощені символи та знаки української культури, “а кожен із цих текстів становить інтерес не лише для тих, хто глибоко цікавиться всім українським, а й для ширшої аудиторії читачів”.

Виглядає, що першою монографією (Монографія – наукова праця, в якій досліджується одна тема, обмежене коло питань.), в якій аналізуються твори англомовних українсько-канадських письменників є книга Лізи Грекул (Liza Grekul) Leaving Shadows: literature in English by Canada’s Ukrainians. – Edmonton: The University of Alberta Press, 2005. – 256p.).

У монографії дослідниця спочатку робить критичний огляд того, як у своїх творах показували українців канонічні англо-канадські письменники: Ралф Коннор (Ralph Connor) Сінклер Рос (Sinclair Ross) і Маргарет Лоренс (Margaret Laurence). Однак основне місце відведено ґрунтовному розгляду творчості шести англомовних українських письменників, які писали на українську тематику—Віри Лисенко, Маари Гаас, Георгія Риги, Андрія Сукнаського (Andrew Suknaski), Дженіс Кулик-Кіфер і Мирни Косташ. Ліза Грекул висловлює впевненність, що англомовна українська література й надалі розвиватиметься успішно.

Підтримці й популяризації творчості канадських письменників, які пишуть англійською мовою на українську тематику, сприяє заснована у 2003 році Українсько-Канадською Фундацією імені Тараса Шевченка літературна премія Kobzar Literary Award. Сума нагороди—25 тисяч канадських доларів. За моїми підрахунками, з 2006 по 2016 роки номіновано 29 авторів, а переможцями стало дев’ять: Danny Schur, Laura Langston, Janice Kulyk Keefer, Randall Maggs, Mitchell Shandi, Diane Flacks, Andrey Tarasiuk, Luba Goy, Maurice Mierau. На жаль, конкурс Kobzar Literary Award не набув ще належного розголосу у канадських масмедіа.

Між тим, кількість англомовних українського походження письменників стає дедалі більша. Наприклад, на книжкових полицях бібліотеки Інституту святого Володимира в Торонті є книги більше 30 авторів.

Загалом, прозаїків значно більше, аніж поетів. І серед тих і тих переважають жінки. З поетес назву Соню Данн, Лінду Миколаєнко, Кім Павлів, Ларису Андрущишин, Елізабет Бачинську.

Трохи ширше—про двох прозаїків. Марша Форчук Скрипух (Marsha Forchuk Skrypuch) народилася у Брантфорді (Brantford), Онтаріо, в сім’ї українського походження. Студіювала англійську літературу в університеті Західного Онтаріо. Відвідувала український студентський клуб. Почала писати на українську тематику. Видала більше десяти книг в основному для дітей і молоді. У книжці Enough (“Досить!”) події відбуваються під час Голодомору в Україні. Вийшла вона й українською мовою в перекладі Мирослава Шкандрія.

Впродовж 2012-2014 років письменниця опублікувала ще три книги (фактично трилогію): Stolen Child; Making Bombs for Hitler; Underground Soldier. Це історія двох сестер і хлопчика Луки. Під час війни вони опинилися в Німеччині, а пізніше зустрілися в Канаді. До речі, на титульній сторінці третьої книги авторка написала: “To Peter J. Potichnyj, my inspiration for Luka”. (“Присвячую Петру Потічному, моєму натхненнику розповіді про Луку”). (Петро Потічний—професор МакМастерського університету у Гамільтоні, співредактор “Літопису УПА”.)

Віктор Малярек (Victor Malarek)—відомий тележурналіст, автор есе-розслідувань, романіст. Має найвищі нагороди як найкращий журналіст Канади, також отримав престижну відзнаку генерал-губернатора Канади “За громадську і журналістську діяльність”. До речі, у 2010 році він першим отримав гуманітарну нагороду імені засновника Суспільної служби українців Канади (відділ Торонто) Маркіяна Охримовича.

Народився Віктор Малярек в українській родині в Квебеці. Перша його книга “Гей, Маляреку!: Правдива історія вуличного хлопчиська, який вибився в люди” (Hey, Malarek!: The True Story of a Street Kid Who Made It) вийшла у 1984 році. На 2014 рік опублікував сім книжок, найбільш популярною з яких є The Natashas: Inside the Global Sex Trade (2003р.). У 2004 році книга вийшла у Києві в українському перекладі Віктора Морозова зі Львова під назвою “Наташі: Всередині глобальної торговлі сексом”. Взагалі, книжка ця перекладена 12 мовами.

У 2014 році автор опублікував роман Orphanage 41. Змальовано події у сучасній Україні: сиротинець, торговля за великі гроші новонародженими дітьми тощо.

Висновки

Сучасна українська література в Канаді представлена трьома основними потоками.

Перший—письменники повоєнного покоління. Пишуть українською мовою і на українські сюжети. Все частіше друкуються в Україні.

Другий—письменницькі сили з новітньої еміграції. Пишуть українською, твори друкують в Україні.

Третій потік—молоде творче покоління попередньої української еміграції в Канаді. Пишуть на українські теми англійською: оповідання, повісті, романи, вірші тощо. Цей потік набуває все більшої сили й творить нове явище—українську канадську літературу.

Будемо сподіватися, що як україномовному, так і англомовному потокам належить добре майбутнє.

Тим часом, життя вимагає тісніших взаємозв’язків цих потоків і все більшої їх популяризації, а також дослідження у монографічних і дисертаційних працях.