Українська література в Канаді на сучасному етапі. Проза, поезія, англомовна творчість: поезія четвертого періоду

Поетична групу “Сяйво” в Едмонтоні, 2012 рік

Михайло Траф’як для Нового Шляху, Торонто.

На відміну від прозаїків, поетів є більше. В Торонті з поетів старшого покоління назву Стефанію Гурко. Народилася на Івано-Франківщині. З 1948 року – в Австралії, а з 1956 року – в Канаді. Видала декілька збірок лірики, драматичні твори, спогади. Постійно виявляє зацікавлення модерною літературою, бо, як писав Максим Рильський, “нові часи нового прагнуть слова”. Має постійну потребу збагнути таємницю буття людини:

Чому я? Хто я? Пощо я? Де я?
Чи світ лиш мрія? Чи світ ідея?
Чи світ у мені? Чи я у світі?
Чи я лиш кома у вічнім міті?

Різноманітними є стиль і жанри автора п’яти книг поезії і прози Миколи Латишка. Народився на Херсонщині. Сім’я заледве пережила Голодомор. Пізніше доля закинула його до Німеччини, а з 1949 року – у Канаді. Викладав математику у школах Торонта. Всебічно обдарований. Опанував оперний спів, виступав на багатьох сценах Канади і США. У деяких його творах виразні мотиви “роздвоєного сердця”:

Прости нам, наша Батківщино,
Що все життя ми віддали
Цілком чужим для нас країнам,
За непростиме нам прости…

Свій неповторний стиль створила поетеса, прозаїк, мисткиня-графік, авторка більше десяти книг Ліда Палій (народилася в Стрию; в Канаді з 1948 року; живе в Торонті). Ось деякі її знахідки:

Цвіркуни цокотливими коліщатками
прикочують осінь все ближче і ближче…
х х х
Місяць, мов старий єнот
у чорній масці,
волочиться помалу
по соннім небі…

А у циклі “Тоді, коли заходить сонце”, надрукованному у “Кур’єрі Кривбасу” за 2016 рік, образи іншого плану:

Зближається північ.
Боюся.
Думки і слова відлітають від мене.
За ними лине і частина мене.
Стаю менша,
Стаю худша.
Невдовзі стану непомітна.

Ліда Палій – член Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Павла Тичини, премії “Глодоський скарб” та ін.

Своєрідною, глибоко філософською є творчість Марка Царинника (живе в Торонті). Зокрема, виділяється модерністського спрямування його поема “Коловорот”. Завершується вона таким апогеєм:

і одне стає двома
і два стає трьома
в споконвічній круговерті світла
у невидному свічаді що є Богом
а з трьох виходить одне як четверте
і лишається лиш те, що поза сяйвом
і ти тільки щойно увійшла?

Марко Царинник багато перекладає з української: твори Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Олександра Довженка, Василя Стуса, Леоніда Плюща, Ігоря Калинця, Оксани Забужко…

Поет Леонід Коровник живе в Едмонтоні. Народився на Дніпропетровщині. Під час війни потрапив з батьками до Німеччини, де навчався в українській гімназії. У 1949 році прибув до Канади. Закінчив Богословську колегію в Торонті. В його поезії переважає релігійна тематика. У 2003 році вийшла збірка “Струмені в пустелі”, а в 2012 році – “Росинки живої води”. З англійської мови на українську переклав вісім книг богословської літератури.

Ярс Балан (Ярослав Балан) – поет, літературознавець, перекладач. Народився в Торонті. Працює в Канадському Інституті українських студій (Едмонтон). Серед його поетичних талантів – зорова поезія. Її зразки вміщені, зокрема, у “Хрестоматії з української літератури в Канаді” (с.164-168).

Серед поетів з четвертої хвилі еміграції помітне місце займає творчість поетеси і літературознавця Ольги Пресич. До Канади приїхала 1996 року з Києва. Працює викладачем у Департаменті славістики і германістики Університету Вікторії. В Інституті літератури імені Тараса Шевченка у Києві захистила дисертацію про українську літературу в Канаді післявоєнного періоду. Збірки її поезій “Імпресії”, а також “Дон Жуан та інші примари” різноманітні за тематикою.

Чимала група поетів з нової еміграції живе в Торонті. Серед них – Ростислав Білоус. Народився на Тернопільщині. Закінчив Чернівецький університет. Вільно володіє шістьма мовами. У 1997-му році емігрував до Аргентини, у 2002-му до Чилі, а у 2003-му році – до Канади. І скрізь: у школах, коледжах, університетах викладав різні мови. У 2011 році здобув ступінь доктора (з мовознавства) при Торонтонському Університеті. З 2012 року – професор кафедри французьких студій Йоркського університету. В його поезії – мотиви кохання і ностальгії:

Стара верба схилилась над ставком,
Вмочивши свої коси у воді.
Сонлива тиша нависла над селом,
Мені так млосно стало на душі.

Василь Марочкин – поет, прозаїк та історик. Приїхав з Києва, живе в Торонті. Зацитую такі рядки з-під його пера:

Стелилось біле полотно
На зелен-трави.
Жагучий погляд, як вино,
П’янив лукаво…
х х х
Сміялось літо за перелазом.
Очима черешневими.
х х х
На спині їжака великий білий гриб.
З порожнім кошиком даю йому дорогу.

Вагомий творчий доробок має поет, драматург і сценарист Петро Гринчишин з Тернопільщини. В Канаді – з 1997 року. Автор двох поетичних збірок: “Думки поезії лукаві” і “Золотий цвіт любови”, а також релігійних видань під назвою “Від Зарваниці до Ґарабандалу” (Част. І, 2001р.; Част. ІІ, 2005р.).

Петро Гринчишин є автором-упорядником двох книг спогадів активної учасниці боротьби ОУН-УПА, відомої діаспорної меценатки Євгенії Піцюри-Швець “Живу тобою, Україно” (2012 р.) та “На бистрині буття”(2015 р.). Він ініціював видання нового журналу “Гарт Нації”, який є своєрідним продовженням журналу “Вісті комбатанта”. “Гарт Нації” вже другий рік виходить у видавництві “Нова Зоря” (м. Івано-Франківськ).

А тепер – кілька рядків з вірша Петра Гринчишина, датованого жовтнем 1997 р.:

Змайструй мені, о преподобний майстре,
великий стіл,
щоб я на ньому сіяти зумів
думок чудових айстри,
щоб відчував себе за ним
хоча б відлунням грому,
щоб лиш від дотику прогнав
з душі суєтну втому.
Змайструй мені той дивний стіл –
завширшки хоч з-пів світу,
щоб я за ним у колі Муз,
як Бог зумів сидіти.

Член Спілки письменників і Спілки композиторів України Анатолій Житкевич (в Канаді з 1998 р.) має вісім збірок пісень для дітей і молоді. Він поет-лірик, у віршах його звучать також і ностальгійні ноти:

Після довгих,
далеких доріг
Ви відчули і болі,
і втому.
Я гніздо вам на щастя
зберіг,
Повертайтесь, лелеки
додому.

Також Анатолій Житкевич досліджує творчість діячів музичної культури української діаспори на теренах США і Канади. У 2015 році в Україні видав два томи під загальною назвою “Розсіяні світами”.

Для поезії Михайла Ляховича характерні ностальгія, відчуття провини перед своїми пращурами.

Я хотів би вибачитись тобі
За чужу мову у мене на устах,
За чужу пісню і танець чужий.

Народився він у Сербії. В Канаді з 1993 року. Диякон. Викладає релігію у старших класах шкіл Торонта. Збірка “Хресна дорога українців у Боснії” вийшла 1993 року в Ужгороді. В Торонті у 2007 році появилася збірка “Мандри” з ілюстраціями самого автора.

Анна Кісіль приїхала з Яремча до Торонта у 1990 році. Тут стала успішною бізнес-леді, відомою громадською діячкою, зокрема, вона – Президент громадської організації “Четверта хвиля”. В Торонті дальше розвинувся її поетичний дар. У 2013 році вийшла збірка поезій “Висока осінь”. У віршах – осмислення вічності, роздуми, мрії, і все це осяяне світлом любові до життя і людей:

Буду для тебе водою,
Спраги щоб ти не знав.
Буду завжди з тобою,
Сердце тобі віддам.

На презентації збірки у Львові прозвучали й дві пісенні прем’єри на вірші Анни Кісіль “Осене” та “Будь!”

Об’єднання поетів, композиторів і співаків виникають дедалі частіше. Так, колишня тернополянка Надія Козак (нині живе в Торонті) попросила співака з Тернополя Василя Дунця покласти на музику її вірші. Результатом став спільний компакт-диск і спільні виступи як у Тернополі, так і в Канаді.

А у Едмонтоні в 2012 році четверо молодих талантів – Наталя Гриців (з Івано-Франківщини), Леся Гижа (з Тернополя), Мирослава Уніат (з Київщини), Андрій Ребрик (зі Львова) утворили поетичну групу “Сяйво”. Почесним її членом став Леонід Коровник. Поетичні зустрічі “Сяйва” з шанувальниками поезії Едмонтону відбуваються в арт-кафе “Carrot” на Alberta Avenue. Об’єднує їх усіх любов до української мови та прагнення нести її до людей.

У 2000 році з Києва до Едмонтону приїхав поет, літературознавець, перекладач і доктор наук Микола Сорока. Його творче захоплення – зорова мініатюра. Зразок цієї мініатюри під назвою “Поезії одвічний біг…” подано у “Хрестоматії з української літератури в Канаді” (с.168), а дві візуальні мініатюри “Ще не вмерла Україна” та “П’ята колона” у частині шостій “Західньоканадського збірника” (с.394-395).

Тепер з Едмонтону повернемося до Торонта, до збірки вибраних поезій Надії Кушко під назвою “Надія і демон самотності”(Чернівці, 2016 р.). Вміщено 74 поезії. Збірка видана посмертно за сприяння академіка Павла Роберта Маґочія. В оформленні обкладинки та суперобкладинки використано малюнок Надії Кушко.

Народилася Надія в Ужгороді. Працювала репортеркою і менеджером. Знала декілька іноземних мов. У 2003 році Кафедра українських студій Університету Торонта запросила її працювати над перекладами англомовних текстів на українську мову.

Ще замолоду Надію Кушко спіткала важка хвороба. Як пише у передмові до Збірки Катерина Бабкіна, “… навіть надміру складне життя містить в собі щемкі та теплі миті осяяння, щастя, усвідомлення власної сили і потрібності”, “а…за цим усім іноді лишаються вірші – тонкі, емоційні, інформативні…”

Ось її погляд на “Призначення поезії” (так називається вірш):

вірші творились для богів,
спершу небесних, потім і земних,
для критиків, коханців і коханок,
дружин і тещ, кумів, сватів, начальства,
а також
для птахів, звірів, вітру і драконів,
історії і тисячі віків,
праелементів і стихій,
прибульців, привидів і тіл астральних.
а також деколи для читачів
Мій адресат – це стеля і підлога,
І ще чотири білені стіни,
комп’ютер – це мій співрозмовник.
Глухий сусіда англомовний –
мій найуважніший слухач.

А ось з дуже цікавою метафорою (Метафора (від грец. – переміщення, віддалення) – вживання образного виразу чи слова в переносному значенні, тут – дві вежі собору мов дві чаші для вина) погляд Надії на Реймський собор (Реймський готичний собор у місті Реймс французької провінції Шампань. У ньому у ХІІ ст. коронувалася дочка Ярослава Мудрого Анна Ярославна):

Собор цей треба бачити ізрання,
коли шампанське ще дзвенить у голові,
і піднеслися вежі мов дві чаші:
цю – Жанні д’Арк, а цю – Кліко вдові.
(“Вдова Кліко” – компанія-виробник шампанських вин. Марку вина “Вдова Кліко” заснувала дружина Франсуа Кліко після смерті чоловіка на початку ХІХ ст.).

Прожила Надія Кушко лише 42 роки… Григорій Грабович побачив у ній “чудову, теплу і непересічну особистість – мені так подобалися її поезії”.

Таким чином, у своїй поезії її автори все більше прагнуть до осмислення світу, буття людини, призначення поезії, природи кохання тощо. Досить сильними є мотиви “роздвоєного сердця”. Посилюється тенденція до вживання елементів модерністської техніки. Жанрово – чимало віршів ліричного або ліро-епічного характеру.

У заключній, третій, статті цієї серії мова йтиме про англомовну українську літературу в Канаді.