Українська симфонічна музика звучатиме в Торонто

Національний симфонічний оркестр України. nsou.com.ua

Дагмара Турчин-Дувірак для Нового Шляху, Торонто.

Новий сезон 2016 – 2017 рр. Торонтонського симфонічного оркестру в Roy Thomson Hall обіцяє велику і надзвичайно приємну несподіванку для української громади Канади: 13 лютого тут виступатиме Національний симфонічний оркестр України під керівництвом головного диригента оркестру Володимира Сіренка. Несподіванка, щоправда, довгоочікувана: це вперше один з кращих українських музичних колективів, що виступав у десятках країн світу, гратиме в Північній Америці.

Національний симфонічний оркестр України пишається своєю довгою і славною історією. Він був заснований в листопаді 1918 року за драматичних часів української незалежної державності. Після втрати Україною незалежності оркестр був відновлений в 1937 році і від того часу працював під керівництвом Натана Рахліна, Степана Турчака, Володимира Кожухара, Федора Глущенка, Ігора Блажкова, Теодора Кучара, а в останніх роках – Володимира Сіренка. З оркестром співпрацювали такі видатні диригенти як Леопольд Стоковський, Кіріл Кондрашин, Євгеній Мравінский, з ним виступали світові зірки Єгуді Менухін, Давид Ойстрах, Мстислав Ростропович, Госе Карерас. Оркестру довіряли прем’єри своїх творів Прокоф’єв і Шостакович. Та найголовніше – власне оркестр України мав честь виконувати вперше симфонічні шедеври видатних українських композиторів Бориса Лятошинського, Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича. У 1994 році Австралійська Корпорація Радіомовлення визнала аудіо запис симфоній Б.Лятошинського у виконанні Національного оркестру України під керівництвом Т. Кучара кращим диском року. У 2005 році запис оркестром “Реквієму для Лариси” Валентина Сильвестрова було номіновано на Grammy Award.

То що ж почують торонтонці 13 листопада на концерті довгоочікуваних гостей з України? Здавалося б, найлогічніше було б представити в програмі панорамну картину кращих здобутків української симфонічної музики – від Лятошинського до Скорика і Сильвестрова. Однак, колектив на чолі з його диригентом обрав інший шлях: поряд з Шостою симфонією Чайковського, що є одним з найрепертуарніших творів російського майстра, виконати дві композиції одного українського мистця – Євгена Станковича. Втім, такий вибір може бути цілком виправданим принаймні з двох причин. Перша – Євген Станкович поряд з Валентином Сильвестровим є сьогодні найвидатнішим українським композитором-симфоністом. Друга – на відміну від Сильвестрова та Скорика, які порівняно часто виконувалися в Торонто, Станкович тут практично невідомий. Є ще й третя причина: Станковичу пощастило знайти ідеального інтерпретатора Другого скрипкового концерту в особі надзвичайно талановитого молодого скрипаля Діми Ткаченка. Саме цей твір і цього виконавця матимуть щастя почути слухачі 13 лютого в Roy Thomson Hall.

То хто ж такий Євген Станкович? Народився 1942 року в Сваляві, малому закарпатському містечку, в родині вчителів-не музикантів. Почав вчитися гри на баяні досить пізно – в десятилітньому віці, і лише кілька років пізніше серйозно взявся за опанування гри на віолончелі. Як признавався сам композитор, вперше симфонічний оркестр він почув, коли мав вісімнадцять років. Однак, його музичний талант був настільки очевидний, що він був прийнятий до Львівської консерваторії до класу визначного композитора і педагога Адама Солтиса, а пізніше ( навчання у Львові перервала обов’язкова тоді служба в армії) і до Київської консерваторії. Там Станковичу особливо пощастило: він потрапив до класу видатного українського симфоніста Бориса Лятошинського, який виховав справжнє сузір’я молодих композиторів-новаторів ( серед них В. Сильвестров, Л. Грабовський, В. Годзяцький), що радикально змінили обличчя української музики на початку 1960-х років. Після смерті Лятошинського його клас перебрав лише на кілька років старший від Станковича Мирослав Скорик, і вже під його керівництвом Станкович закінчив консерваторію в 1970 році.

Вже перші твори Станковича, що з’явилися на початку 1970-тих років – Симфонієтта (1971), триптих “На Верховині” (1972), Cтрунний квартет і Sinfonia Larga (1973), заявили про появу мистця з надзвичайно потужним обдаруванням та зрілим неповторним почерком письма. Його подальша творча діяльність, що плідно триває й сьогодні, не перестає вражати здатністю композитора творити яскраві музичні образи, що буквально хапають слухача за серце, неймовірною працьовитістю – в його доробку сотні найрізноманітніших опусів, та віртуозною майстерністю володіння практично всіма жанрами музичної творчості. Станкович – автор 9 великих симфоній (як і у Бетховена, у нього є свої “Героїчна” і “Пасторальна”), 9 камерних симфоній, кількох концертів для різних солюючих інструментів з оркестром, численних вокально-симфонічних композицій (серед них – “Панахида за померлими з голоду” та “Бабин Яр”), опери, балетів (перший з них, “Ольга”1981 року, був написаний до тисячоліття хрещення України у співпраці з відомим кінорежисером Юрієм Ільєнком), десятків різноманітних інструментальних п’єс, солоспівів, хорів, обробок народних пісень ,музики до 100 кінофільмів…

Музичний стиль Станковича дивовижно органічно поєднує найновіші здобутки світової авангардної композиторської техніки з самобутніми національними джерелами. Як і інші мистці так званої “нової фольклорної хвилі” 1960-1970-тих років, Станкович відкриває для себе український фольклор не “книжно”, через записані іншими народні мелодії, а безпосередньо, “на живо”, так, як він співається чи грається на селі. Він виявляє, що способи народного співання чи гри на народних інструментах дуже близькі до засобів авангардної техніки, як, наприклад, мікроінтервальне пониження чи підвищення звуку таглісандове сковзання тонів при закінченнях фраз, чи навмисно нечисте інтонування в народному багатоголосному співі, що співзвучне з сучасною кластерною гармонічною вертикаллю. Ці засоби Станкович надзвичайно майстерно і винахідливо використовує у своїх композиціях, особливо в низці творів відверто “фольклорного” характеру, як, наприклад, у вже згаданому триптиху “На Верховині”, де скрипка і фортепіано дотепно імітують звучання трембіти, флояри, та навіть цілого ансамблю троїстих музик. Канадські слухачі матимуть нагоду познайомитись з твором Станковича, базованим на переосмисленні фольклорних джерел – це сюїта з балету “Ніч перед Різдвом”. Чи не найкращий його твір цього напрямку – фолк-опера “Коли цвіте папороть” 1979 року – був навіть заборонений і знятий з репертуару напередодні прем’єри за відверту “апологію козацтва”, що у часи брежнєвської стагнації вважалося неприхованим націоналізмом.

Інший, важливий компонент стилю Станковича – це нео-романтичність та навіть нео-бароковість його музики, що визначають надзвичайно високий градус його емоційного висловлювання, драматизм почуттів та глибину і серйозність осмислюваних ним проблем людськості. Його “великі” і камерні симфонії, симфонічні та вокально -симфонічні поеми, елегії, реквієми і літургії, концерти для різних сольних інструментів з оркестром ( один з них -Другий скрипковий концерт, який виконуватиме Діма Ткаченко)– це справжні музичні драми , що, за висловом австралійського диригента Теодора Кучара, “збивають з ніг” масивною енергією” і підкорюють слухача непідробленою щирістю і болем серця. Євген Станкович – це великий український мистець, що глибоко відчуває і музично “документує” трагедії і травми, а водночас невмирущу красу і оптимізм української душі. Він є одним з видатних творців сучасної музики поряд з найкращими композитори світу. Знайомство з його музикою стане, безперечно, незабутнім музичним відкриттям для канадських слухачів.

Окремої уваги заслуговує скрипаль Діма Ткаченко, один з найкращих виконавців академічної музики сучасної України. Почавши вчитися грі на скрипці та фортепіано в п’ятилітньому віці, Діма закінчив Київську консерваторію у класі Богодара Которовича і Ярослави Рівняк. Продовжив вдосконалювати свою виконавську майстерність в Лондонській Guildhall School of Music and Drama, що і стало початком його успішної музичної кар’єри. Д.Ткаченко -переможець міжнародних конкурсів скрипалів, він виступав у найпрестижніших концертних залах світу. В його репертуарі – скрипкові твори різних епох та стилів – від Вівальді і Баха до Шенберга і Станковича. Часопис “The Times” в 2014 році писав, що його “артикулювання непогамовних пристрастей змушує затамувати подих”.

Отже, концерт Національного симфонічного оркестру України в Торонто обіцяє подарувати канадським слухачам незабутні музичні враження і стати для них справжнім великим відкриттям – відкриттям видатного творця сучасної музики Євгена Станковича і сузір’я українських виконавців світового класу. Отже, запрошую і чекаю всіх шанувальників українського музичного мистецтва на концерті 13 лютого в Roy Thomson Hall!