В Едмонтоні відбувся літературно-мистецький вечір присвячений пам’яті Січових Стрільців

Христина Бобиляк, для НШ-УВ.

Домівка УНО (Українське Національне Об’єднання) у м. Едмонтон 20 жовтня 2017 р. приймала літературно-мистецький вечір “За Україну, за її волю”, присвячений пам’яті Січових Стрільців, а також з нагоди святкування 85-ліття організацій УНО та ОУК. Засновником УНО була Стрілецька громада, члени якої були учасниками тих страшних подій майже столітньої давності. Сьогодні найбільша подяка їм за те, що вони віддали свої життя за незалежність, що боролись, аби здобути волю – це наша пам’ять.

На цьому вечорі аматорський театр “Сузір’я” при УНО показав зворушливу поетичну виставу під назвою “Історія України… Забуті імена. Викреслені з пам’яті цілі сторінки, зруйновані могили, поламані хрести, понищені церкви…” Актори зуміли емоційно відтворити уривки з цієї трагічної та важливої сторінки історії, коли своєю кров’ю та життями Січові Стрільці ставили себе на вівтар України, щоб захистити рідну мову, культуру та свою ідентичність.

Постановка супроводжувалась розповідями ведучих про історичні факти, витягами з історії про певні події, бої, інформаціями про армію. “В 1914 році в Галичині швидко поширюються численні військові товариства Січових Стрільців. Легіони Січових Стрільців були армією справжніх носіїв високих ідей і благородних ідеалів – єдиною українською армією того жорстокого часу”.

Було згадано, що Січові Стрільці у різний час вели бої проти царських військ у Карпатах, на подільській землі, під Крутами… Бої були важкими, кровопролитними та нерівними. Проте, було й так, що солдати-українці царської армії браталися з Січовими Стрільцями, кидали зброю та відмовлялися вбивати брат брата, а на їхніх змужнілих обличчях виступали сльози.

Сльози також виступали й у глядачів, які були глибоко зворушені спогадами. Хтось згадував своїх батьків та дідів…

Під час виступу чоловічий хор “Аксіос” своїми неймовірними голосами виконав декілька стрілецьких пісень. Лунали такі композиції, як “Ой на горі, на Маківці”, “Ой у лузі червона калина”, “Коли ви вмирали, вам дзвони не грали”. Під останню пісню дівчата несли запалені свічки в пам‘ять про Героїв. Це було зворушливо до сліз.

Це все була постійна дія – інсценівки, виконання пісень, фонова музика, яка легко перепліталась із дією, слова ведучих, гра акторів, плетіння та покладення дівчатами вінків до хреста – все це було дуже органічно пов‘язано і створювало дуже романтичний цілісний образ.

Чудовим доповненням до вистави був великий березовий хрест – дуже важлива частина декорації, до виготовлення якого спричинився Роман Петрів, за що йому велика подяка. Його заслугою також були такі спецефекти, як дим від пострілів і ранковий туман. Надзвичайно важливу роль також грало освітлення та гарно підібрана музика, до чого доклав зусиль Валерій Семенко. Оксана Дучак підготувала чудову підбірку кадрів та відео-уривки, витяги з документальних фільмів про Січових Стрільців, які глядачі мали змогу побачити на великому екрані.

На завершення вечора гості могли посидіти та поговорити, або ж помовчати за горнятком теплого чаю чи кави зі смачною випічкою.

Велика подяка товариствам ОУН та ОУК за те, що долучилися і допомогли відбутися цій події.

Вечір підготувала Леся Петрів.

Share on Social Media