Ніна Бурневич для Нового Шляху – Українських Вістей.
До кінця березня у виставковій залі Інституту Святого Володимира в Торонто (Спадайна авеню, 620) проходить виставка українського митця, який працює в рідкісній техніці гарячої емалі, Олексія Коваля.
На виставці представлено 20 творів художника, серед яких роботи на українську тематику, офорти, серія з українськими кабінетними фотографіями 1920-х років.
Мистецтво емалювання дуже давнє. У багатьох музеях світу зберігаються дивовижні експонати, що підтверджують цінність виробів з емалі і належність цього виду мистецтва до ювелірної справи. В Єгипті фараони носили прикраси з емалевими вставками. Ювелірним мистецтвом займалися майстерні при палацах і храмах. У Мікенах (Греція) були знайдені металеві предмети з упаяними пластинками скла, забарвленими в синій колір, виготовлені між 1425 і 1300 рр. до н.е. Ці предмети можна вважати найдавнішими з відомих знахідок емалі.
«Живопис, виконаний на мідній пластині, вкритий емаллю і випалений у вогні, перевершує скульптуру за тривалістю життя. Якщо бронзова скульптура довговічна, то емалевий живопис вічний», — такі слова великого Леонардо да Вінчі із неприхованою гордістю може процитувати кожен емальєр. Відверто розкішна, непристойно коштовна вже на етапі підготовки матеріалів, барвиста й переливчаста, тривимірна й непередбачувана, — емаль не просто універсальна і напрочуд тривка. Ця незрівнянна техніка — водночас живописна та ювелірна — приносить приголомшливі результати, але підкоряється небагатьом. Емаль ретельно вибирає художника: лише той, хто із великим терпінням зустрічатиме усі несподіванки і труднощі, що несе з собою робота у цій примхливій техніці, зможе досягти у ній значних висот. Одним із таких майстрів став український художник Олексій Коваль.
Артистичне перебільшення вирізняє творчий підхід Олексія Коваля. У своїх емалях художник щедро і невимушено поєднує колорити й орнаменти, використовує інкрустації та елементи малої пластики. Він заповнює квітами антикварні рами, оздоблює старовинні фотографії емалевими окладами, грає з функціональними та декоративними властивостями об’єктів, сміливо береться за виконання робіт різного масштабу: від тендітних мініатюрних рамок до кількаметрових панно.
Олексій Коваль
Народився 16 жовтня 1977 року у м. Києві.
У 1996 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка (клас живопису). З 1996 по 2002 роки навчався в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, факультет живопису (майстерня В. І. Забашти). З 2000 року працює у монументальному мистецтві. У його доробку –– фрески, мозаїки, ескізи вітражів.
Співпрацював з українськими та закордонними архітекторами, зокрема С. М. Миргородським, Ю. Остапенко, В. Завгороднею, К. Любек, М. Бізатті. З 2006 по 2009 роки навчався техніці гарячої емалі в майстерні І. М. Кириченка та вивчав особливості техніки у приватних майстернях усього світу: в Китаї, Індії, країнах Європи. З 2009 року багато і плідно працює, використовуючи різні можливості техніки та різні матеріали – срібло, мідь, бронзу, коштовне каміння.
Share on Social Media
