Петро Гринчишин для Нового Шляху, Торонто.
З попереднього випуску
Далі доповідач П. Гринчишин зазначив: “Катерина Семенюк, як ніхто інший, зуміла передати загальний настрій мистецьких робіт свого батька Михайла, не тому, що вона є його донькою, але тому, що вона проявила себе, як високопрофесійний мистецтвознавець із глибинним знанням своєї справи. Вважаю, що українським малярам і всім любителям образотворчого мистецтва варто запам’ятати це нове ім’я української діаспорної мистецтвознавця – Катерини Семенюк-Ляхович, яке вже засіяло на горизонті неповторного мистецького українського світу.”
П. Гринчишин акцентував увагу присутніх на техніку і стиль малярських робіт М. Ляховича:
“Щодо техніки, то художник М. Ляхович переважно малює акріліком на полотні або на дошці. М. Ляхович, окрім того, є чудовим іконописцем. Ікони, які ви маєте нагоду тут бачити, намальовані в різні часові періоди його життя, а дві із них написані в таборі для біженців, в Австрії. Також варто зазначити, що його стиль є різноманітний. Тут можемо бачити сліди імпресіонізму, експресіонізму у трактуванні кольору, а також перед нами відкривається сукупність характерних ознак конструктивізму, який був поширений у західноєвропейській архітектурі на початку 20-го століття, на зразок Малевича (“Чорне дерево”).
Але найважливішим фактором у всіх Михайлових роботах є те, що він перебуває у постійному творчому пошуку, продовжує свої творчі мандри, а його мистецька палітра кольорів є і тим захоплюючим стимулом, який служить Михайлові поштовхом до творчості, заохочує і навіть спонукає до того, щоб відобразити у своїх роботах особисту позицію, розуміння природи і Божого світу загалом, через уміле використання світлових ефектів.
Існує таке духовне поняття, як “очищення досвідом”. Це означає випробовувати себе, свій дух у вчиненні добра через діла, в тому числі через творчість. Михайло Ляхович, я впевнений в цьому, освоїв дуже добре цей досвід очищення, бо у всьому, чого він торкається, випромінюється світло його душі.
Творець життя вклав це світло у серця кожного із нас, щоб нам виявляти всю велич його діл. Чи вміємо ми використовувати цей безоплатний дарунок жити у світлі, випромінювати світло, та просвічувати цим світлом інших? Давайте роздумаємо про ці вічні духовні істини, оглядаючи Михайлові роботи у його інтерпретації розуміння ролі світла у житті людини. Оце напевне і буде для багатьох із нас тим черговим, а для когось може і першим кроком, щоб розпочати свій власний шлях “очищуватись досвідом”.
Вважаю, що саме через оцю свою ніколи незрадливу позицію свідомого українця Михайло не загубився у своїх вимушених мандрах по світах, тому то він і продовжує очищатись творчим досвідом через малярську і поетичну красу, яка є неоціненним скарбом його душі.
Властиво Михайло Ляхович як художник, поет, громадянин та взірцевий сім’янин, утверджує самого себе і свій український рід високими і чистими ідеалами любови до Бога, до життя, до України.
“І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви” (Буття 1: 3-4)
“Поки у вас світло – віруйте у світло, щоб світла синами вам стати” (Іван 12: 36)
Share on Social Media