Галина Костюк для Нового Шляху, Торонто.
Продовження з попереднього числа
Якщо ми порівняємо торгівлю Канади із сусідами України – Польщею, Румунією, Туреччиною, то побачимо, що українські показники – мізерні. Як торговельний партнер Україна для Канади є малозначущою. На зовнішню політику Канади, безперечно, впливатимуть її торговельні партнери: США, Китай, ФРН. Кожна з цих країн є конкурентом України за увагу Канади.
В 70-80-і рр. Канада набула національної виразності завдяки миротворчості і багатокультурності. Україна теж прагне довести свою окремішність від Росії політично, ментально і спробувала зробити це в економічному аспекті, через що стала жертвою аґресії Росії.
Отже, Україна не грає великої ролі у торгівлі. А як із послугами? Для прикладу – Китай купує у Канади послуги: майже третина іноземних студентів приїздить із Китаю. Не вдалося дізнатися про кількість українських студентів у Канаді.
Третя важлива сфера – безпека. Стратегічно безпека Канади залежить від США та інших найважливіших торговельних партнерів. Ще десять років тому питання безпеки не стояло так гостро. Тепер Росія оголосила масовану мілітаризацію свого сектору Атлантичного океану та прилеглих островів.
Останній важливий фактор – енергетика і ресурси. Канада є великим експортером нафти, газу, виробляє електроенергію і є енергетично незалежною. Так само є самодостатньою у харчових продуктах. Де тут є місце України? Чи може економіка, ресурси України не те щоб замінити, а суттєво доповнити те, що потрібне Канаді? Незамінних послуг, ресурсів для безпеки Канади в України нема. Поки що Україна є країною, що розвивається.
Як вийти зі становища, коли Україна залишається об’єктом співчуття і допомоги, а не суб’єктом? Розглянемо причини першочергової уваги, які утримують Україну на радарах Оттави попри всі помилки Києва. Перша причина – діаспора. Хоча пропорції української спільноти в Канаді зменшуються, її вплив залишається значним. У внутрішній політиці спільнота прагматична, а у зовнішній виступає майже як єдина нація. Очевидно, що ставлення Канади до України великою мірою визначається впливом української спільноти. Але пропорційна вага української громади зменшується, іміграційні органи віддають перевагу неєвропейським країнам. Щоб закріпити український прапорець на канадській карті, треба шукати інших шляхів.
Ідеться про нову економічну взаємодію. В разі, якщо канадський бізнес знайде інтерес в Україні, а канадський уряд відчуватиме країну краще захищеною в результаті взаємодії з Києвом, матимемо додаткові дві солідні ноги до однієї існуючої – спільноти. Часто пишуть, що взаємне економічне зацікавлення між Україною і Канадою треба шукати, починаючи з двох політично важливих сфер – інформаційних технологій та сільського господарства. Виявляється, в обох сферах канадці вже зіграли важливу роль і можуть тільки посилити свої позиції. Аґрарну галузь теж оголошують перспективною в Україні. Пан Веселовський дотримується іншої думки. Серед успішних країн світу аґрарних немає. За закликами про аґрарний потенціал стоїть бажання сприяти формальній приватизації землі, бо реальна приватизація вже відбулася.
Треба шукати інтерес канадського бізнесу поза інформаційними технологіями та аґрарною сферою. Це можливо за умови незначних змін в інвестиційному кліматі. Як відомо, найбільші канадські видобувні компанії працюють і в гірших інвестиційних умовах у Ґватемалі, Казахстані. В Україні є поклади урану, міді. Чим це не поле діяльності для канадської компанії, яка працює в Камеруні? В Україні свого часу було здійснено прорив в інвестиціях у металургійну галузь. Американська компанія інвестує в обробку залізної руди у Полтавській області. Машинобудування є ще однією сферою для інвестицій. В Україні занепадає рівень російських замовлень. Угода про вільну торгівлю між Канадою та Україною – об’єктивний фактор для успіху. Суб’єктивний – бюро сприяння інвестиціям, створене у Києві у грудні минулого року при Кабінеті Міністрів України. Головою призначений громадянин Канади Данило Білак. Інвестиційний фонд, який очолювала Наталя Яресько, тепер є під керівництвом канадської громадянки Олени Кошарної – віце-президента СКУ. Важливим позитивним фактором стало призначення Христі Фріленд.
Остання сфера – військово-політична та військово-технічна співпраця. Канада не є виробником стратегічних озброєнь, але має досвід миротворчих операцій. З червня 2015-го р. в Україні на кордоні з Польщею двісті канадських військовослужбовців навчають батальйон за батальйоном Збройних сил України. Канадські солдати не тільки передають досвід, а й запозичують його. Зараз Україна воює з однією з найкращих армій світу. Окремим елементом співробітництва є обмін досвіду у розмінуванні. Д-р Веселовський перелічив сфери для співпраці між Канадою та Україною. Чи є фактори, які цьому перешкоджають? Доповідач назвав: а) недостатню зібраність української спільноти, б) фактор Росії та в) неглибоке розуміння України канадським бізнесом та суспільством.
Ділові зустрічі обох країн поки що мають декоративно-формальний характер. Перший урок зроблено – створена Канадсько-українська консультативна рада. Будемо чекати на результати. Посилилась деструктивна діяльність Росії. Створені її спецслужбами терористичні групи сприяють дестабілізації Близького Сходу та Північної Африки, щоб підняти ціни на нафту та збільшити число біженців у Європу. Пропаганда Росії проти України така ж брехлива, як і під час Голодомору 1932-33-х рр. Це розуміє канадський уряд, але суспільство назагал вважає, що в Україні точиться громадянська війна. Тут нам треба більше працювати.
У світі нема розуміння, що Україна – не перша і не остання жертва Росії. Взаємодія України і Канади має базуватися на співпраці між суспільствами, економіками та сферами безпеки й охорони. Як країни з однаковими підходами (likeminded countries) Україна і Канада мають скористатися з історичного багажу, спиратися одна на одну і разом вигравати.
Доповідь д-ра Андрія Веселовського викликала великий інтерес громади. Професори О. Романко та Ю.Даревич, а також інші присутні поставилидоповідачу запитання. Дискусія була тривалою і захоплюючою.
Share on Social Media
