Перспективи взаємодії України і Канади на міжнародній арені

Канади
Генеральний консул України в Торонто Андрій Веселовський. Христя Колос

Галина Костюк для Нового Шляху, Торонто.

У лютому цього року у ґалерії КУМФ відбулася доповідь д-ра Андрія Веселовського – генерального консула України в Торонто – на тему “Перспективи взаємодії України і Канади на міжнародній арені”. Вечір відкрила д-р Дарія Даревич, Голова НТШ. Вона привітала доповідача і його дружину, а також пана Тараса Багрія, голову КУК-Торонто, з дружиною, голову Четвертої хвилі пані Анну Кисіль, нагадала присутнім, що всі доповіді записує інж. Олесь Дольницький, а робить світлини і готує всі імпрези пані Христя Колос. Послухати д-ра Веселовського завітав і працівник телепрограми “Форум” Дмитро Доблевич. Представив доповідача д-р Тарас Кознарський – дійсний член НТШ, проф. Торонтського університету. Він сказав, що Андрій Веселовський народився у Львові, освіту здобув у Київському державному університеті. Продовжив навчання у дипломатичній академії Міністерства закордонних справ Радянського Союзу. Згодом працював у Міністерстві закордонних справ України. Має ступінь кандидата політичних наук, світової економіки та міжнародних відносин. У 1984-86 рр. був журналістом, перекладачем з англійської, російської, французької мов, працював у Радіотелеграфній аґенції України, у Товаристві культурних зв’язків з українцями за кордоном. З 1978 р. А. Веселовський – член Спілки журналістів України, а з 1986 р. працює у Міністерстві закордонних справ. У 1992-1996 р. д-р А. Веселовський працював радником посольства України в Канаді, був начальником управління політичного аналізу і планування у Міністерстві закордонних справ. Протягом 2000-2005 рр. був надзвичайним і повноважним послом України у Єгипті, Кенії і Судані. Обіймав посаду заступника Міністра закордонних справ України, займався науковою діяльністю. Д-р А. Веселовський є автором більше ста статей і брошур. До кола його наукових інтересів належать відносини України з Європейським Союзом, військово-технічне співробітництво України, центральна Азія, конфлікти на пострадянському просторі, а також регіональна проблематика – Кавказ, Балкани, Чорномор’я, торговельна проблематика. Д-р А. Веселовський – людина високого інтелектуального рівня з широкими зацікавленнями.

Д-р А. Веселовський почав доповідь із застереження, що Канада не була предметом його наукового дослідження і те, що він хоче висловити, не є уповні науковою розвідкою. Про стосунки України і Канади написані книги, статті, дисертації. В Україні є своєрідний культ Канади. Жодна інша країна світу не має такого позитивного сприйняття. Причин тому є багато і, можливо, так є не лише завдяки українській діаспорі в Канаді. Канадська допомога Україні завжди надходила першою. Ще за часів Радянського Союзу Канада подавалася пропагандою як не зовсім капіталістична країна, як прихована антиамериканська, як така, на яку можна впливати.

Питання України в Канаді завжди буде на порядку денному, позиція Канади на міжнародній арені завжди буде на користь України. Це висловлювання, на думку д-ра А. Веселовського, може, дещо патетичне, у чомусь і спірне, але добре ілюструє те бачення Канади, яку існує в українському суспільстві. Та науковець має бути реалістом і розуміти, що країни керуються інтересами. У Канади була блискуча можливість довести це, коли відбувався розпад Радянського Союзу. Ще до проголошення незалежности Канада прийняла на офіційному рівні тодішнього Голову Верховної Ради України Леоніда Кравчука 23-го вересня 1991 р. Браян Малруні тоді сказав, що Канада має визнати українську незалежність і підтримати її. Канада одночасно з Польщею визнала незалежність України 2-го грудня 1991 р. Жодна велика країна не рухалася так швидко і цілеспрямовано. Подальші дії Канади виглядали не менш вагомо: візит генерал-губернатора Рамона Гнатишина влітку 1992 р. з відвіданням Вашківців, звідки походять його батьки; візит другого президента Л. Кучми в Канаду у жовтні 1994 р.; підписання відомої декларації про особливе партнерство; започаткування двосторонніх стратегічних семінарів за участю МЗС України та міністерств оборони обох країн; перші спроби великого канадського, зокрема, українського, бізнесу в Україні; перше фіаско, розчарування аж до Майдану 2004 р. і перехід від захоплення до рутини.

До речі, зазначив доповідач, період 2005-2009 рр., окрім взаємних візитів В. Ющенка і Ж. Кретьєна не позначилися ні товарообігом, ні правовою базою. Революція гідності, кривавий Майдан та аґресія Російської Федерації відродили дух 1991-го р. в Оттаві. Відповідною була і реакція Канади – візит прем’єра С. Гарпера, підписання у ході візиту 2016-го р. договору про вільну торгівлю та відкриття Канадою програми допомоги Україні у відродженні збройних сил. Це канадсько-українське оновлення відбулося завдяки двом факторам: зміні політичного режиму в Україні та зміні міжнародної ситуації у 2014-2016-х рр. Принципова лінія Оттави залишилася тією ж. Звідси – перший висновок: рівень і близькість відносин між нашими столицями залежить від дій української сторони. Як в Україні панує демократичний режим, шануються права людини, верховенство права, сприятливий інвестиційний клімат, у Канаді з готовністю активізують міжнародну підтримку. Питання полягає в тому, наскільки далеко готові зайти столиці, якими є стимулюючі фактори і що можна зробити, щоб уникнути ситуації, яка склалася в середині 90-х рр.

Головним стримуючим фактором є питання про темп і масштаби реформ в Україні. Україна олігархічна, автократична, економічно безперспективна не становитиме інтересу для канадського бізнесу. Припускаючи, що в Україні реформи відбуваються і далі, спитаємо себе, які ще фактори можуть визначати відносини України і Канади? Насамперед, це міжнародна торгівля товарами. Країни більше торгують, отже й більше спілкуються, більше прислухаються одна до одної. Зараз річна торгівля України і Канади становить 270 мільйонів доларів. Двадцять п’ять років тому було 50 мільйонів. Ніби бачимо цифрове зростання, але воно незначне. Тоді американський долар був удвічі дешевшим. Та як ми порівняємо торгівлю Канади із сусідами України – Польщею, Румунією, Туреччиною, то побачимо, що українські показники – мізерні. Як торговельний партнер Україна для Канади є малозначущою.

Продовження у наступному числі