Галина Кришталь для Нового Шляху – Українських Вістей.
29 грудня 2019 року з Парижа до Монреалю завітав Др. Антуан Аржаковський, французький історик та богослов російського походження, професор, доктор історичних наук, автор багатьох публікацій, монографій й книг. Др. Аржаковський виступив з доповіддю в Монреальському осередку НТШ і представив дуже актуальну тему, яка була відповіддю на запитання: «Який мир між Україною й Росією?».
Слід відзначити, що Др. Аржаковський зробив чимало для України вже через те, що був співзасновником Інституту екуменічних студій Українського Католицького Університету, який очолював з 2004 по 2011 рік. Та навіть тепер, коли проживає і працює в Парижі як директор із наукових досліджень Коледжу Бернардинів, не перестає активно діяти задля миру в Україні. Два роки тому він заснував єдину в свому роді комісію «Правда, справедливість та встановлення миру між Україною й Росією за посередництвом Євросоюзу», яка об’єднала людей, здатних піднімати складні теми війни та миру. Це міжнарожна комісія у складі понад 200 інтелектуалів та церковних провідників і дипломатів, яка працювала впродовж двох років за партнерства Бернардинськиого Коледжу і УКУ. В грудні 2019 року був виданий документ, який зібрав всі напрацювання даної комісії. Властиво, під час своєї доповіді в Монреалі Др. Аржаковський поділився зі слухачами найважливішими моментами цих напрацювань і я намагатимусь коротко їх передати.
Трагедія війни між Росією і Україною – це реальність. Багато людей вважають, що це не є відповідний час, щоб говорити про мир. Але є й такі, як наприклад Владика Борис Ґудзяк, президент УКУ, який вважає, що не було б Європейського Союзу, якщо б ще задовго до завершення другої світової війни, такі люди, як для прикладу Роберт Шуман, не випереджали свою епоху ідеєю про примирення між Францією і Німеччиною. Отож, можливо це і не є відповідний час, щоб говорити про мир, все ж, це є відповідний час, щоб думати про майбутнє. Дійшовши до висновку, що Нормандський формат не був відповідним для побудови миру, комісія «Правда, справедливість та встановлення миру Україною й Росією за посередництвом Євросоюсу» запропонувала свою стратегію. У ній є місце на обговорення складних, а водночас важливих проблем, таких, як історія, церковна єдність, демократія та майбутність території Донбасу та Криму. Річ у тому, що в усіх згаданих питаннях є розбіжності і власне бачення, в залежності від того, чи ми дивимося на них з української, чи з російської сторони. Доповідач поділився зі слухачами аргументами про те, чому важливо мати саме таку логіку і працювати над взаємним примиренням у згаданих питаннях.
Для того, щоб стратегія комісії була більше зрозуміла, Др. Аржаковський як історик чудово змалював сучасну логіку Росії, Франції, Німеччини і України, тобто членів Нормандського формату. Щодо Росії, то це повністю імперська логіка, яка представляє дійсність на свій манер, виявляючи цілковиту необізнаність з історією. Цю ж логіку підтримує Російська Православна церква, називаючи Росію Третім Римом. Є інший факт, як наприклад, той, що Росія підписувала дуже багато різних документів міжнародного права, але насправді діяла супроти цього права. Це треба бачити і засуджувати. Позиція Франції наступна: вона хоче мати добрі і сильні відносини з Росією, щоб разом протистояти з одного боку Америці, з другого – Китаю. На думку професора, це хибна позиція, бо спрямована лише до економічних вигод і часто не зважає на принципи, які лежать в основі Європейського Союзу: справедливості, демократії, пошани до людських прав. Др. Аржаковський говорив і про наївну і досить небезпечну позицію Німеччини, яка відображується у формулі Штаймаєра.
Щодо України, то ми маємо дві позиції: одна з них позиція Порошенка, яка була цілковитим протистоянням агресорові, без можливості дискусій та обговорень. І друга позиція – теперішнього президента Зеленського, який якраз в день доповіді провів обмін полоненими між Україною та Росією. З одного боку, це результат перемовин з країною-агресором, але з другого – результат, який досягається шляхом компромісу щодо внутрішньої судової системи і невшанування законодавства власної країни. Ні одна, ні друга позиція не є до кінця добра. Тому доповідач вважає, що нова стратегія, запропонована комісією, має об’єднати три речі: 1) протистояння, 2) регламентування і 3) уяву. На думку Аржаковського, це екуменічна теологія політики, підставу для якої знаходимо в прикладах трьох Апостолів. Апостол Яків символізує протистояння. Він перший віддав життя за віру в Римській імперії. Апостол Петро репрезентує регламентування. Він отримав ключі Царства, він є пастирем. Уява – це по лінії апостола Йоана. Це він описав візії в Книзі Одкровення. Христос взяв цих трьох Апостолів із собою на гору Тавор, де вони стали свідками переображення. Через цей досвід Христос хотів їм показати можливість переображення земної дійсності в Боже царство. Це і є екуменічне розуміння заснування Церкви.
Як розуміти протистояння? Перш за все йдеться про санкції стосовно Росії, визнаючи її відповідальною за війну в Україні. Серед санкцій – запровадження акту Магніцького. Інша проблема це контролювання санкцій. Щодо регламентацій, то комісія вважає, що Євросоюз має бути лідером у переговорах між Україною, Росією та Заходом. Інакше, ЄС впроваджує санкції, але немає голосу в Нормандському форматі. Це може загрожувати поділом Європейського Союзу і це насправді те, чого Путін хоче. Щоб зробити посередництво ЄС в справі миру в Україні більш дієвим, комісія пропонує провести конференцію на тему миру в Брюселі, а крім того – створити тимчасову адміністративну структуру ООН, яка буде вислана на Донбас, щоб підготувати поле для майбутнього референдуму (на зразок того, що було в Косово). Опісля це потрібно буде зробити в Криму. Ця підготовка може забрати декілька років. Було б добре також створити незалежні медія російською мовою, які будуть подавати об’єктивні новини, що дасть змогу людям Донбасу та Криму отримувати достовірну інформацію, а не черпати її з російських джерел.
Стосовно третього елементу, уяви, можна питати: як можемо уявити мир? Тут треба би було розрізнити державні інтереси і справжні національні інтереси. Щоб захистити ці останні, потрібно працювати з нацією. Яким чином? Потрібно переосмислити історію. Перш за все, створивши нові підручники і історіографію, які протиставлятимуться офіційним маніпуляціям Путіна. Ми потребуємо також зцілювати рани історичного минулого. Ми пропонуємо також створити підручник про демократію, підкреслив доповідач. Це повинно бути спільним завданням країн західньої і східньої Європи. Дуже важливо пов’язати демократію з чеснотами, без яких немає справжньої демократії, як казав Монтеск’є.
Якщо ми говоримо про уяву про майбутнє, то це можливе лише тоді, коли ми маємо правдиву візію минулого, усвідомлення теперішнього стану, демократії, і якщо ми маємо добре розуміння Церкви. Церква, на загал, також переживає кризу, коли мова про критерій ортодоксійності. У православних християн цим критерієм є вірність першим сімом соборам; католики ідентифікують себе як правовірні через вірність Папі Римському, а протестанти критерій ортодоксійності вбачають у Святому Письмі. Ці три самоідентифікації зазнають на даний час великих хитань. Звісно, це не є кінець Церкви, але – на думку професора Аржаковського – це, без сумніву, кінець визначення ортодоксійності як “faithful memory”. Однак правовірність – наголосив він – це не лише “faithful memory”, це також прослава Бога, Істина і справедливість. Щойно всі ці визначення разом дають нам розуміння, що Церква це не тільки Тіло Христове, чи Храм Святого Духа, Кивот Спасіння або Дім Отця. Церква – це Наречена Христа і таке містичне розуміння Церкви справді необхідне, щоб пережити і розвивати екуменічну згоду щодо багатьох дискусійних питань.
Церква є одна. Як говорив Митрополит Андрей Шептицький, поділ існує не на Православну і Католицьку Церкву, а на тих, хто вірить, що Церква є одна, і на тих, хто в це не вірить. Екуменічний діалог можливий, лише коли ми розуміємо цю зміну парадигми і саме він може зробити свій великий вклад у побудову єдності громадського суспільства в Україні. Др. Аржаковський в цьому контексті підкреслив роль і завдання Інституту Екуменічних студій УКУ, який він заснував разом з о. Іваном Дацьком. Інститут пропонує магістерську програму з екуменічних студій, кожного року проводить соціальний тиждень і всіляко розвиває екуменізм Київської Церкви. Діалог і взаєморозуміння Церков є можливими за умови взаємного прощення.
На завершення Др. Аржаковський сказав, що вірить, що Істина сильніша, ніж будь-що інше. І це тому, між іншим, росіяни так багато інвестують у пропаганду – бо бояться правди. Друге – мир має ціну, яку ми не беремо до уваги. ЄС надає велику фінансову допомогу економічним структурам в Україні, щоб подолати корупційні схеми, проте ані гроша – на ініціативи миру. Доповідач сказав, що активно діє, щоб отримати підтримку комісії «Правди, справедливості та встановлення миру». Бюджет – це також моральний документ, зазначив він. Кошт одного танку – 10 мільйонів євро. На Донбасі є понад 500 танків, фінансованих Росією. Ми маємо інвестувати в мир. Впровадження в життя 36 пропозицій щодо миру, розроблених комісією, коштуватиме значно менше, ніж один танк. Це великий виклик і на нього треба відповідати вже сьогодні. Початок, слава Богу, вже зроблено.
Share on Social Media
