Ювілей мисткині Галини Новаківської

Галина Новаківська

Павло Лопата для НШ-УВ.

Олена Ґердан-Заклинська – відома хореограф-балерина, що народилася 1916 року на Гуцульщині, приїхавши до Торонто 1948 року, провадила балетною школою. Як відома вчителька танців та авторка збірки поезій “Ритми полонини“, Заклинська писала й вірші для дітей. Її накладом появилася в березні 1955 року 20-сторінкова збірочка коротеньких поетичних віршів для науки і розваги під назвою “Образки“. Рисунки до десяти поетичних творів Олени, написаних ритмізованою мовою, зробила Галина Новаківська. Серія цих ілюстрацій була виконана на доброму професійному рівні, які засвідчили про реалістичну школу молодої, тоді 32-річної мисткині, яка здобула її в Краківському Інституті Пластичних Мистецтв (1939-1943), а згодом у Відні та Мюнхені, де продовжувала поглиблювати мистецькі студії.

Згаданими роботами Г. Новаківська проявила себе як здібний рисувальник і композитор та інтерпретатор поетичних творів. На початку 50-х років минулого століття у творчій діяльності художниці почався самостійний шлях, який дозволив їй послідовно і консеквентно займатися мистецтвом. Чи хтось із українських мистецтвознавців оцінили тоді це число рисунків Галини Новаківської, невідомо. Вони ж бо виявилися яскравими ілюстраціями до цих віршів, призначених для шкільної молоді, а то й малечі, чи школяриків. Прості за змістом, побудовані контрастними лініями тушшю і пензлем. Вони скромні, чорно-білого кольору, вдало скомпоновані пластичними формами, що були призначені для замальовок дітворою. Наповнені багатьма візерунками з різних, переважно дитячих постатей дівчат і хлопчиків, привабливих за настроєм. Маленькі герої насичені психологічно виразними штрихами. У першому рисунку “До церкви“ чітко вирисовується дівчинка, рано вранці збуджена голосом церковного дзвону, що вийшла на подвір’я зерном нагодувати свійських птахів – індика, гуску, півника, качечку і курочку. Позаду неї вирисовується сільський, з лози виплетений пліт із дзбанком на ньому та півнем, а також дзвіниця й церковця на горбку, з-поза якого ледь-ледь виходить ранісіньке сонце. Маленька Христя рукою протирає очі, з куйовдженим волоссям, в підкоченій вгору суконці тримає корм.

У другому з черги рисунку видко Христю, що разом з батьком йде до церкви стежиною, по боках котрої видніють верби, тюльпани і квіти та навіть слимачок, горобчик, жучок-сонечко та понад церквою кружляючий птах. Що стосується третьої ілюстрації, то в ній зображено приклякнутих в церкві на долівці батька з донькою перед іконою Матері Божої. Внутрішність святині виповнена іншими молільниками, які моляться під звук дзвону, чітко вирізненого його контурами, які звисають на одній із балок. Четверта і п’ята сторінки журнальної величини збірочки наповнені двома рисунками під наголковком “Гоп-гоп!“. Як зайчик в лісі скаче, немов, гопаком, навколо котрого видніють гриби, морква і капуста, так і хлопчик з батіжком під деревом, скаче теж гопаком. І до чотирирядкового віршика “Два котики“ Г. Новаківська майстерно вклала двох котиків, одного більшого, другого меншого, що під ліжком граються м’ячем у кімнаті, на стінах якої висять три образи святих, рушниками з вишивками обдекорованих. Голівку дівчинки нарисовано сплячу на ліжку, накритою пухнастою периною.

Ось як лаконічно і водночас змістовно та емоційно зображено котика Мурлика та великого рябого, створених мисткинею відповідно змістові та доступного для легкого сприйняття дітьми молодшого віку. Власною мовою заговорили до них і слідуючі рисунки, в котрих передано художницею дівчинку з котиком, що чорний хвіст у біле розляте на підлозі молоко замочив і добре поласував. Дуже вдало художниця опрацювала вірші “Жаба“ та “Чотири лисички“. Зовнішні вигляди великого жабура та трьох маленьких жабенят, як також лисичок під час різних подій, яскраво виражені багатством технічних засобів, які мисткиня впевнено використала для необхідних ілюстрацій. В них можна запримітити поетичний лад, як слід виконаний, що вимагав від авторки цих ілюстрацій, цілком закономірно, виражальну характеристику поодиноких тварин та рослин і птахів, влучно вміщених до наступних віршів Заклинської, а саме під назвами “Соловейко“, “Сорока“ та “Білочка“. Окремо слід відзначити останній твір у збірці під наголовком “Ділюся“. В ньому відображено двоє дітей-брата і сестричку. Хлопчик тримає в руках два яблука, який має намір поділитися одним з них із сесричкою, що так ласкаво притулилася до лівого рамена братчика. Обидвоїх дітей зображено щиросердечними, милими в обличчях, що своїми поглядами сконцентровані на яблука в присутності собаки, уважно вдивляючись на знойомі їй лиця. Із неабияким захопленням мисткиня зробила й обгортку збірки. Центральна її частина виповнена стовбуром яблуневого дерева, окруженого дітьми, які, тримаючись руками, танцюють навколо нього. Гілки яблуні та зеленої трави вкомпоновані на тлі малярської палітри та встромленими до неї одним олівцем та пензлем.

З непересічним талантом, Галина Новаківська зробила мистецьке оформлення книжечки з вісьмома ілюстраціями для дітей Олександри Копач під наголовком “Неповторні дні“, на сторінках якої поміщено двадцять історичних нарисів. 48-сторінкова книжечка появилася у Видавництві “Наша мета“ в Торонто 1960 року. Внучку Гандзю з посудою в руках, по якій біла спіраля біжить безконечно, Новаківська відтворила засобами графічного мистецтва дуже вдало, присвятивши цю ілюстрацію до твору О. Копач під назвою “Бігла спіраля по червоній охрі“.

І молоденьких боярівн, що в себе в гості прийняла княгиня Ольга; могутнього володаря-Володимира з хрестом у правій руці та мечем у лівій; трьох сестер-князівнь; князя Володимира Мономаха з книгою “Поучення дітям“; молоденького князя Данила на чолі довгих колон дружинників на конях та лицарство, також на конях, що йдуть до гробів Бориса і Гліба, як рівно ж і таку окрему ілюстрацію, як “Перед чудотворною іконою“, художниця вміло виконала з великим натхненням. Вони поповнили її технічну палітру, й зокрема історичні оповідання письменниці із старовинних часів Русі-України. Кращі здобутки художниці спонукали її проілюструвати кілька обгорток журналу “Жіночий світ“, як наприклад, перше січневе число 1961 року.

Притаманні графічні твори Г. Новаківської не задовільняли її поривчастий темперамент, який постійно не давав їй спокою. Благодатне здобуття мистецьких знань досі у европейських вищого рівня школах, невгамовано наповняли мисткиню до дальших пошуків, які у 50-х і 60-х роках збагачувалися неабияким числом створених нею картин. Віддана працею для збагачення свойого мистецького діапазону, Новаківська продовжувала творити самостійні полотна. Створені окремі картини треба було показувати любителям, передусім, українського мистецтва. Перша персональна виставка її картин відбулася в галерії “Ми і Світ“ в Торонто, у квітні місяці, 1962 року. Під час “Українського тижня“, організованого Українським студентським клюбом в місті Лондон, Онтаріо, що тривав від 16-го до 23-го лютого 1963 року в залах університету, крім концертів та змагань студентів з нагородами, відбулася виставка картин Г. Новаківської, яку відвідали численні глядачі. Популярність мисткині сприяла для реалізації успішних виставок, які здійснилися у тій же галерії “Ми і Світ“ у грудні 1966 р. та Публічній бібліотеці Скарборо (1971). 26 полотен репрезентували художницю в згаданій галерії, приміщення котрої находилося за адресою вул. Блюр Захід, ч. 2263.

Коли тривала світова виставка в Монреалі “Експо-67“ та бракувало на ній павільйону “Україна“, спеціальний комітет таки спромігся здобути там павільйон, у приміщенні якого було показано одяги історичного минулого України та 12 картин відомого маляра Василя Курилика, дві Петра Магденка, дві Петра Сидоренка та по одній В. Вахни-Мокрицької, Г. Новаківської й Т. Зварич.

Збагачена досвідом постійної роботи у малярстві, бездоганно оволодівши техніку олійних фарб, Новаківська, так би мовити, еволюціонувала. Енергійна, повна сили, плідно творила каритни реальні, збагачені людськими постатями в дощову неділю, з лозою під час Вербної неділі, зимою на вулицях міста, у куточках міста, його закутках, закуточках старовинного Львова та людьми в усіх чотирьох порах року. Її роботи виявилися обмежені двома вимірами, близькі до абстрактих форм, оповиті сизими кольорами та тонацією сіро-білих відтінків, позбутих простору чи перспективи, зате наповнені чимось таємничим-містичним.

Мисткиня Галина Новаківська влаштувала одну десятку з половиною самостійних виставок у різних містах Канади, Америки й України. У самому Торонто, крім вище згаданих, відбулось кілька, а саме: в березні місяці 1977 року (35 картин), у листопаді 1980-го (також 35 картин), у жовтні-листопаді 1990-го (32 картини), 1986-му, 1990-му та 2004-му (всі в галерії КУМФ). Слід згадати і про такі виставки, в котрих мисткиня брала участь: Молодих українських мистців (10-17 грудня 1955), Виставка українського мистецтва УСОМ (14-27 грудня 1957), Виставка образотворчого мистецтва УСОМ (2-11 квітня 1960), Перша осіння виставка УСОМ (17-25 грудня 1960), Виставка УСОМ у 100-річчя смерти Т. Шевченка (9-17 грудня 1961), як також у виставках УСОМ, здійснених щороку осінню двітисячних в галерії КУМФ та в інших містах Канади й Америки.

Індивідуальна виставка художниці здійснилася в галерії Товариства “Леви“ в Чикаґо, яка тривала 6, 7 і 8 грудня 1974 року, організована 29-им Відділом Союзу Українок Америки. Виставку відкрив голова Т-ва Інженерів, інж. Дмитро Григорчук, а слово про мисткиню виголосила Олександра Дяченко-Кочман.

Українська громада міста Оттава мала нагоду особисто познайомитися з маляркою та її чудовими мистецькими творами під час виставки, яка тривала 30 жовтня 1977 року. Не минуло й повного року, як картини мисткиню репрезентували на виставці у Воррен, штату Мічіґен, 1978 року, а вже 16 березня 1979 року, відкрилась експозиція її олійних картин в Едмонтоні, завдяки п. Софії Скрипник-умілої організаторки численних виставок різних мистців. Слово про мисткиню тоді виголосив відомий в Канаді художник Іван Кейван.

З одним твором “Кафейка“ чарівної Галини Новаківської, що постійно живе і творчо працює в Торонто, львів’яни зустрілися на виставці Бієнале українського образотворчого мистецтва “Львів ’91-Відродження“, яке проходило з 2 серпня до 5 жовтня. До речі, до участі в цій виставці було прийнято 46 художників з діаспори із 72 зголошених.

Не можна не відзначити слідуючі надзвичайно успішні виставки картин всіма любимої, щирої та дотепної мисткині, що відбулися в Україні 1995 року: в Державному Музею Українського Образотворчого Мистецтва (ДМУОМ) в Києві та Картинній Галерії Львова.

21 лютого 2004 р. у галерії КУМФ в Торонто здійснилося відкриття успішної виставки творів відомої в світі художниці-маестро Галини Новаківської, під час якого слово про неї, її творчий шлях та різних жанрів картини: краєвиди, натюрморти, квіти, портрети, ікони тощо, виголосила історик мистецтва д-р Дарія Даревич. Минає час, продовжує жити Галя Новаківська з дому Молодецька, народжена 4 квітня 1923 року в Перемишлі, не перестає творчо працювати та створювати високих зразків шедеври для збагачення скарбниці українського мистецтва.

Щасти Вам Боже, пані Галино!