Закінчення діяльности Читальні “Просвіта” у Вінніпеґу

Ю. Носик, Вінніпеґ.

У 2020 році, управа Читальні “Просвіта” у Вінніпеґу дає до відома про розв`язання Товариства та закінчення діяльности Читальні, які існували від 1905-2020 рр., маючи 115 років заслуги! Читальня була одна із найстарших організацій у Канаді, яка підперала українську культуру, освіту та традиції і велику прислугу зробила у просвічення українців у Вінніпеґу, Манітобі і Канаді.

Читальня фінансово помагала всім поважним українським організаціям і спонсорувала всілякі активності, журнали, книжки, енциклопедії та фільми “Вифлеємська Зоря”, “Україна в 2-гій світовій війні” та “Рекавері Рум”. Члени старалися підперати все українське, бож знали, як свої не підтримають, то хто їх підтримає! Одно із чільних завдань Читальні було організувати і підперати Рідну Школу.

Понад 115 років минає від відкриття Читальні “Просвіта” у Вінніпеґу, о.Н.Гурою у 1905 році. Около 30 голів провадили управами Читальні, а скільки членства та різнородних організацій містилося у приміщенню Читальні, скільки учителів та учнів перейшли через Рідну Школу! Скільки книжок у бібліотеці, де багато людей використовували. А скільки книхок, часописів і журналів вислано в Україну і Польщу після 1991 р., всілякі подарунки ґрадуантам, поміччю біжанцям з України та Польщі. Читальня була великою поміччю теперішнім організаціям.

Перші українці-поселенці, котрі приїхали скорше до Канади, засвоїли цю країну як свою, щоби мати ліпше життя. Вони все мали ту любов до свого рідного, до українського. Через їхнє старання започаткували Читальню “Просвіта” а із часом Рідну Школу. Ті люди, що працювали для громади, були віддані ідеї, щоби збагатити інтеліґентну громаду, щоби піднести себе із понурого, безвольного переживання на чужині. Згодом назва чужина мусіла змінитися на слово діяспора, бож молодша ґенерація вже народилася в Канаді чи других країнах і їхня батьківщина не є Україна.

Щось славний поет, Тарас Шевченко знав про зміну українознавства, як він писав славні слова:

“Учітеся брати мої,
Думайте, читайте,
І чужого научайтесь,
Свого не цурайтесь”

Ось чиста українська мова, вживана і написана для будучих поколінь, щоби таки і не забули свою матірну мову. Тут нема нічого літературного, але звичайна мова без чужих слів, які засмічують нашу квітучу мову. Тому були зорганізовані Рідні Школи, щоби діти правильно навчалися українознавства і творилися двомовні публичні школи. Мова іще більше відродилася в університетах, де професори-україністи вивчали і поширювали науку вищого знання.

Читальня “Просвіта” продовжувала українську культуру в Канаді. Пізнання та просвічення українців було важне у підготуванню відповідних програм у Читальні. Ці програми були у слідуючій формі: організовання хору Читальні – др.К.Андрусишином, підтримкою танцювальних груп Василя Авраменка та п-і Л.Нижанківської. відбувалися поважні доповіді визначних промовців: В.Брюховецького – ректора Києво-Могилянської Академії, а з Вінніпеґу були: др.Я.Розумний, др.М.Марунчак, др.М.Мандрика, проф.О.Гавалєшка, др.М.Шкандрій, др.Р.Романович, враз із надзвичайно визнаних скульпторів: п.Р.Коваль, п.Л.Молодожанин, а в додатку хор О. Кошиця виступав з концертами і відбувся величавий приїзд митрополита А. Шептицького.

Заісновання бібліотеки дало нагоду читачам створити клюб Книголюбів. Опісля відбувалися літературні вечірки, де присутні слухали різні теми і дискусії, які виробляли позитивне знання і охоту до дальшої праці. Маючи своє приміщення дало нагоду членам розвиватися і притягати більше людей до гуртків зацікавлення.

Члени Читальні “Просвіта” все були горді, що започаткували і ревно підтримували Рідну Школу у всіх потребах. Читальня дала дух і охоту до навчання дітей українознавства. Учителі вивязувалися із своїх обовязків і старанно виховували і вчили дітей до їхньої майбутності. Діти та учителі витворювали величаві концерти Св. Миколая, Т.Шевченка, Мами День, Свято Героїв, Майдан, Небесної Сотні і підперали теперішних вояків в Україні.

Як був власний будинок, то всі покази дітей були у приміщенню Читальні, а потім у публичних школах або винаймі саль. Багато концертів Св. Миколая із Різдвяною темою були фільмовані у відео-касетах і знаходяться в архівах Читальні при Манітобськім університеті. Одна касетка була вислана до Торонта на показ комітету Рідних Шкіл в Онтаріо. Читальня підперала Рідну Школу в усіх заняттях, виступах дітей на льокальних та публичних сценах. Діти справді осягнули велику вмілість виступати під наглядом учителів та батьків. Читальня пильнувала Рідну Школу як найліпший скарб, бож знала, що без повної науки буде дітям тяжко в будучім життю. Рідна Школа мала розмовну клясу для канадських дітей як також кляси української мови для дорослих. Знання дітей було збагачене через нові методичні засоби учителів та нової електронної техніки, що були удобрені управою Читальні. Діти уживають комп’ютери, які мають програми сучасної інформації про різні справи. Думка була, щоби передати дітям українознавство, щоби будучі покоління не забули свого рідного, українського знання. Таким чином Читальня вповні помагала Рідній Школі збагатитися.

Рідна Школа при Читальні “Просвіта” активно росла від 1918 – 2018 років, маючи 100 років існування. Читальня передала Рідну Школу під опіку Українському Православному Соборі Св. Покрови у Вінніпеґу зазначено в угоді що назва буде “Рідна Школа Читальні “Просвіта” при Українсько-Православному Соборі Св. Покрови”.

Тепер всі матеріяли Читальні знаходяться в архівах при Манітобському університеті. Це улегшить справу дослідів на випадок, що колись хтось хоче знати про діяльність Читальні “Просвіта” у Вінніпеґу.

Українці все ставилися позитивно до науки і до вищого знання. Українські піонери все робили, щоби їхні потомки мали “легше життя і більшу нагоду вчитися”!

То, що наші початківці-піонери Читальні бажали для своїх внуків та правнуків, сповнилося!